2-А, Б, Є Основи хореографії Тема "Хоровод – найдавніший вид народного танцювального мистецтва".

Тема. Хоровод – найдавніший вид народного танцювального мистецтва. 
План
1. Класифікація хороводів. 
2. Стилістичні особливості хороводів. 
3. Основні рухи і фігури традиційних українських хороводів. 
Завдання для самостійної роботи:
1. В чому полягають характерні особливості хороводів?
2. Охарактеризувати класифікацію хороводів.
3. Описати основні рухи та фігурні побудови, що використовуються в українських хороводах.
Література: Гуменюк А. Українські народні танці. – К., 1969. – С.9-30
         (Опрацювати матеріал, виконати завдання для самостійної роботи)
Хороводи – один з найдавніших видів народного танцювального мистецтва. Виконання їх колись пов'язувалося з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни (весняний цикл танців), відзначенням літа (купальський цикл танців), зустріччю Нового року. Найпоширенішими були веснянки, гаївки, танки. Тепер хороводи втратили своє обрядове значення. Вони міцно увійшли до репертуару професіональних і самодіяльних виконавських колективів, особливо дитячих.
За темами хороводи можна поділити на три групи:

Хороводи являють собою синтетичний вид народної творчості, в якому органічно злиті поезія, музика та хореографія. Ідейний зміст того чи іншого хороводу розкривається в пісні. Отже, текст в обрядових танцях має першорядне значення, бо він визначає зміст танцю та його хореографічний малюнок.
Хороводи є однією з найстаріших художніх форм народного мистецтва взагалі і танцювального зокрема.
Образність музичної і хореографічної мови хороводів привертала і привертає увагу професіональних композиторів і хореографів.
Хороводи зустрічаються в балетах і операх як елементи народних обрядів (опера «Майська ніч» М. Римського-Корсакова, «Утоплена» М. Лисенка та ін.). Широко використовуються хороводи і на сцені драматичних театрів, де вони вводяться в театральну дію як етнографічні елементи спектаклю і часто становлять органічну частину розвитку драматичної дії (хоровод «Король» у п'єсі «Невольник» М. Кропивницького).
Мелодичний матеріал хороводних пісень зустрічається в дитячій опері М. Лисенка «Зима й Весна», а також у балетах «Пан Каньовський» М. Вериківського та ін. Чудесні народні мелодії хороводів звучать у симфонії № 2 Л. Ревуцького, у «Веснянках» М. Вериківського, «Пам'яті Лесі Українки» А. Штогаренка, в сюїті «Колгоспне свято» В. Нахабіна та ін.
Чимало хороводних пісень використано в інструментальній музиці російських композиторів (Перший фортепіанний концерт і Друга симфонія П. Чайковського тощо). Композитори і хореографи створюють також оригінальні хороводи. Ряд визначних хороводів на сучасну тематику написав Г. Верьовка («Величальна» та «Урожайна святкова» на слова М. Стельмаха, «Хоровод дружби» на слова Т. Масенка).
























       Лексика та композиція у хороводах нескладна, адже виконувались вони просто неба, тексти допомагали відтворювати дію, а мелодія - розкривати емоційний зміст та художні образи.
Хоровод - один з найдавніших жанрів народного танцювального мистецтва
Започатковані у давні віки в обрядово-звичаєвій поезії, ліричні, зворушливі хороводи, які на Наддніпрянщині, Поділлі, Волині називають веснянками, а в деяких надбужанських і забужанських селах тій же Волині - рогульками; на Галичині - гаївками (ялівками, яголойками, гагілками, галагілками, явілками, маївками тощо); на Слобожанщині і в деяких районах Чернігівщини та на північному сході Сумської області - карагодами, були безпосередньо пов’язані з трудовою діяльністю людини.
     Хороводи виникли і сформувалися протягом віків у певних географічних, історичних, соціально-економічних умовах в результаті розширення амплітуди діяння народних ігор, ігрищ, що були невід’ємною частиною звичаєвості, язичницьких пережитків у тих чи інших етнічних групах людей. Всі ці обставини дали поштовх до створення певних варіантів музично-хореографічного фольклору, появи місцевих,  варіантів.
     Весну слов’яни зустрічали урочисто, радісно, святково, з піснями, іграми, розвагами, танцями, що в народі поетично й образно називали веснянками.
     За традицією веснянок співали і водили лише дівчата, яких нерідко порівнюють з красним сонцем (це відгомін ще матріархату) - в ранні часи вони були володарками багатьох весняних, русальних, купальських ігрищ.
     У пізніші часи в хороводах, точніше в хороводних іграх, вже беруть участь і чоловіки (про це свідчать тексти багатьох хороводних ігор). Інколи ролі батька, матері грали літні чоловіки та жінки.
    Діти завжди бували на народних святах. Дорослі нерідко "підстроювали" їх у кінець, "щоб вчилися танцювати".
     Існує й цілий ряд суто дитячих ігор, розваг, хороводів, танців, забав. Такими є хороводні ігри "Кіт і миша", "Коровай", "Дід і баба", "Город" та ін.
   Взірці обрядової поезії входять у сьогодення не як етнографічні музейні експонати, а як цілющі фольклорні джерела, що полонили чарівною мелодією, натхненним поетичним текстом, динамічним іскрометним танцем.
         Хороводи поділяються на три групи:
  • хороводні пісні - "А вже весна", "Ой Іванчику - білоданчику", "Плету, плету лісочку";
  • ігрові хороводи - "Подушечка", "Теща і зять", "Гей, жінко, додому, додому!";
  • хороводні танці -"Ой зав’ю вінки", "Марена";"Голубок-голубочок", "Подоляночка", "Перепілка".
         Хоровод, хороводна пісня - масова вокально-хореографічна дія, в якій усі учасники виконують пісню, супроводжуючи її простими кроками, ходимо в колі. Основна увага приділяється вокалу. У мелодії закладено основний емоційний зміст, а поетичний текст та хореографія відходять на другий план. У цьому різновиді основне образно-тематичний початок, а отже, мелодична лінія пісні, як правило, зосереджена у заспіві.
       Хороводна гра-розвага, ігрові хороводи в супроводі пісні, танцю чи поєднання цих двох компонентів.  Кожний обряд, традиція, звичай мають певний зміст, позаяк останній є результатом: вдалого полювання, перемоги над ворогом, проводів зими і зустрічі весни, початку та закінчення польових робіт, повноліття, весілля тощо.
      Хороводний танець з піснею, як правило, виконується у повільному темпі. Це пов'язано насамперед з вокальною стороною. Лексика та композиційна побудова дуже лаконічні і прості для виконання. Відповідні і до музичних періодів (по 8 тактів звичайний і 16 тактів збільшений) і. хореографічні структурні побудови, які вже поєднуються з точними музичними повторами. Розширюється діапазон композиційних засобів.
      Хороводний танець з інструментальним супроводом. У деяких хороводах у процесі тривалого еволюційного розвитку поетичне слово поступово втратило своє домінуюче значення і передало образно-дійові функції пластиці руху. Нині маємо багато хороводів та хороводних танців з ідентичними назвами "Бондар", "Шевчик", "Коваль", "Гречка", "Льон", та ін.
      Лексика: кроки, припадання, доріжки тощо. Учасники не служать фоном, як це було в ілюстративних хороводних піснях, а активно діють разом з солістами - імпровізаторами. Слід відмітити, що поруч з стандартними побудовами-схемами хороводного танцю значно поширюється танець-імпровізація . Це той майбутній місток, який поєднає хороводний танець із побутовим, залишаючись самостійною формою народної хореографічної творчості.
     Усі рухи танцюючих підпорядковуються змісту поетичного тексту і зумовлюються музичним супроводом. Основним хороводним рухом є крок. Проте він має велику кількість лексичних різновидів, які зумовлені відмінностями локального та жанрового колоритів цього виду народної хореографії: хороводний крок, крок-хода, урочистий танцювальний крок, приставний крок, зальотний, потрійний хід, комбінація простого та 2 потрійного кроків (уперед, назад), крок з винесенням ноги, ходи з акцентом на одну ногу, пружний крок, кроки з підскоками та пробіжками, кроки-стрибки на одну ногу - у дитячих хороводах тощо. Для західноукраїнських хороводів характерними є боковий хід з випадом на каблук, боковий гуцульський хід з невеликим припаданням, парні обертання тощо. Поширеним хороводним рухом на Україні є крок-притуп. 
      Мелодії хороводів. Мелодії хороводів допомагають розкрити ідейно-емоційний зміст твору і його художні образи. Як приклад можна навести хоровод «Перепілко, вже козаченьки йдуть».

  Хореографія хороводів. Хореографічний малюнок хороводів зумовлюється текстом. Наприклад, у тексті хороводу «Кривий танець» говориться про те, що:
А кривого танця
Та не вивести кінця,
Треба йому та виводити,
Кінця йому та находити.
    Отже, зміст танцю пояснює його хореографічний малюнок: лінія, яку створюють виконавці, має вигляд кривої.

  Тексти хороводів. У текстах хороводів, що відтворюють трудові процеси в усій їх послідовності, славиться праця, передаються почуття, настрої і думки трудящої людини. Так, у тексті хороводу «Шевчик» в кожній строфі змальовується той чи інший момент трудового процесу шевця. Чітка послідовність цих моментів і утворює логічний розвиток сюжетної лінії твору, характеризуючи водночас ремісника.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Методика навчання дошкільників вправам з рівноваги

Сучасні інноваційні методи оздоровлення дітей дошкільного віку