Спеціалізація 4 курс 2

Спеціалізація

«Організатор фізичного виховання в дошкільному закладі»

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ І ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ

Ø Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 10.02.2000р.

Ø «Національна доктрина розвитку освіти» від 17.04.2002р.

Ø «Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту» від 28.09.2004р.

Ø Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації» від 01.09.1998р.

Ø Закон України «Охорона здоров’я дітей» від 19.11.1992р.

Ø Закон України «про охорону дитинства» від 26.04.2001р.

Ø Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001р.

Ø Базовий компонент дошкільної освіти в Україні від 25.05.2012р.

Ø Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі від 16.08.2010р.

СТРОЙОВІ ВПРАВИ

Значення стройових вправ

Стройові вправи використовують з метою організованого і швидкого розміщення дітей для виконання різних вправ, рухів та форм роботи з фізичного виховання..

Оздоровчі завдання: правильна постава правильне функціонування систем: ·         серцево-судинної ·         дихальної ·         нервової ·         кістково-м’язової ·         органів травлення

Виховні завдання: ·         організованість ·         дисциплінованість ·         почуття задоволення від краси строю ·         почуття ритму, слуху ·         бадьорий настрій ·         позитивні емоції

Освітні завдання: ·         знання техніки виконання СВ ·         орієнтування в просторі ·         засвоєння понять термінології Фізичні якості: ·         рівновага ·         окомір ·         спритність ·         швидкість

Види стройових вправ

Шикування: колона; шеренга; парами; в коло; півколо; врозсип;

Перешикування: в колону по два, три, чотири; в коло; декілька кіл; декілька шеренг; пари;

Повороти: спосіб: переступанням; стрибком; по підрозділам; напрямок: направо; наліво; кругом (на місці і в русі)

Рівняння: по орієнтиру; по носках; по грудях четвертого в шерензі

Розмикання, змикання: на один крок декілька кроків; на витягнуті руки в перед; в сторони

Пересування: в різних шикуваннях; в різних напрямках

Загальнорозвиваючі вправи

Вправи спеціально створені для окремих частин тіла (рук, плечей, тулуба, ніг), різних м’язів, суглобів, а також всіх систем організму називаються загальнорозвиваючими.

Особливості:

- вибірково впливають на окремі м’язові групи;

- дозволяють чітко дозувати фізичне навантаження на організм людини;

- є абстрактними, бо складені з елементів, які можуть виконуватись окремо.

Значення

ЗРВ спрямовані на:

- оздоровлення і зміцнення організму;

- розвиток фізичних якостей (гнучкості, сили та ін.)

- розвиток психічних якостей (точність сприйняття рухів, свідоме керування рухами та ін.)

- вдосконалення координації рухів;

- формування правильної постави;

- розвивають ритмічність, пластичність, виразність рухів;

- забезпечують загальну та спеціальну підготовку;

- використовуються як профілактичні вправи і вправи, спрямовані на корегування;

- впливають на виховання у дітей культурі рухів і поз;

- виховують морально-вольові якості;

- розширюють пізнання оточуючого світу.

Класифікація ЗРВ:

1. Основна класифікація ЗРВ (відносно їх впливу на окремі частини тіла) - за анатомічною ознакою:

- вправи для рук і плечового поясу;

- вправи для тулуба і шиї;

- вправи для ніг.

2. За методичнім спрямування:

- вправи на розвиток окремих рухових якостей (сили, гнучкості, швидкості, рівноваги та ін.)

- вправи на розвиток властивостей психіки (уваги, орієнтування в просторі, часі та ін.)

- вправи на підвищення функціонального рівня систем організму (тренування дихання, серцево-судинної системи)

- вправи на формування правильної постави.

3. За використання предметів:

- без предметів;

- з предметами (кубики, прапорці та ін.)

- на знаряддях (на гімнастичній лаві, на стільцях та ін.).

4. За ступенем фізичної допомоги педагога:

- пасивні (з допомогою дорослих);

- пасивно-активні (з частковою допомогою);

- активні (виконуються самостійно).

Із різних, за своїм анатомічним спрямуванням ЗРВ, складають комплекси.

Комплекс ЗРВ – це підбір необхідної кількості вправ, які охоплюють всі м’язові групи в певній послідовності та з певним (наростаючим) навантаженням.

Термінологія та правила запису ЗРВ

Гімнастична термінологія – це система спеціальних термінів, які вживаються для стислого позначення вправ, назв приладів, інвентаря.

Мета: Термінологія спрощує опис вправ, зменшує час на їх пояснення, полегшує розуміння запису вправ у посібниках,  дозволяє вихователю грамотно складати комплекси ЗРВ.

Вимоги: Термінологія  має бути зрозумілою, доступною, відповідати нормам рідної мови, бути точною, стислою.

Правила запису:

         1. Назва вправи.

         2. Вихідне положення.

         3. Хід виконання і напрямок руху.

         4. Кінцеве положення.

         5. Дозування.

Терміни є основні і додаткові.

Основні -  відображають типові ознаки (поворот, нахил та ін.).

Додаткові – уточнюють спосіб виконання вправи (дугою), напрямок (направо),  умови опори (упор на правому коліні).                                                                                                                                                                            

СТРИБКИ

         Стрибки відносяться до  швидкісно-силових рухів.

         Циклічні – з просуванням вперед.

         Ациклічні – стрибки з місця.

         Мішані – стрибки з розбігу.

Види підготовчих вправ:

-         підстрибування на місці; до предмета;

-         підстрибування на 2 і 1 нозі  з просуванням  вперед;

-         стрибки з висоти (в глибину).

Види стрибків:

-         стрибки в довжину з місця і з розбігу;

-         стрибки у висоту з місця і з розбігу;

-         стрибки із скакалкою.

Техніка виконання руху:

1.     Вихідне положення.

2.     Замах або розбіг.

3.     Поштовх.

4.     Політ.

5.     Приземлення.

Особливості виконання дітьми:

-         підстрибуючи, рухаються на прямих ногах;

-         не використовують замах рук для ніг інтенсивного стрибка;

-         відштовхуються в’яло, слабко, траєкторія низька, коротка;

-         зістрибуючи, приземлюються на прямі ноги; на всю  ступню.

Методика навчання:

Прийоми навчання

         В молодшій групі  використовуються ігрові прийоми „м’ячик”, „жабка”, „зайчики”.

         Всі діти приймають участь фронтально.

         На І етапі  навчання: показ вправи з використанням ігрових прийомів.

         ІІ етап – частковий показ вправи вихователем або дітьми, пояснення.

         ІІІ етап -  показ вправи дитиною; вказівки.

Способи організації

         Підстрибування з діставанням предмета, підгрупами 3-4 дітей -  позмінно.

         Стрибки з висоти на м’яку основу – позмінно.

         Підстрибування з просуванням вперед – позмінно.

         Стрибки в довжину з місця в молодшій групі – фронтально, в  інших групах – позмінно (3-4 д.)

          Стрибки з розбігу : І етап – індивідуально з підстрахуванням.

                                         ІІ етап – потоком.

ХОДЬБА

Ходьба – основний спосіб пересування людини у просторі. Вона належить до циклічних локомоторних рухів. Циклічність її складається з чергування кроків лівої та правої ніг, а також погоджених з ними рухів руками.

Значення: Систематичне щоденне тренування дитини у ходьбі рано формує стійку навичку в цьому виді основних рухів. На початку дошкільного віку діти вже досить вільно володіють ходьбою. У наступних вікових групах відбувається удосконалення цього важливого руху. Наприкінці дошкільного віку у кожної дитини повинна бути сформована автоматизована навичка у ходьбі.

Види:

·        звичайна

·        на носках

·        на п’ятах

·        перехресним кроком

·        приставним кроком

·        високо піднімаючи коліна

·        спиною вперед

·        закритими очима

·        напівприсяді

·        з перекатом з п’ятки на носок

·        широким кроком

·        вузьким кроком

Методика навчання

Молодша група

У дошкільників другої молодшої групи особливу увагу приділяють оволодінню координацією рухів рук та ніг під час ходьби, привчають дітей вільно рухати руками, формують навички орієнтування в просторі (не наштовхуватися на предмети, які стоять на підлозі; швидко зупинятися за сигналом вихователя та ін.).

Середня група

Під час ходьби у дітей п'ятого року життя звертається увага на природне положення тулуба: спина рівна, підборіддя трохи піднято, живіт підтягнуто; рухи рук енергійні, ноги випростовуються під час відштовхування до відказу.

Дітям середньої групи рекомендують ходьбу із зміною темпу та напрямку (за вказівкою вихователя), з пересуванням через предмети (кубики, м'ячі), поставлені на підлогу на відстані 35-40 см та ін.

Старша група

У дітей старших вікових груп необхідно домагатися правильного дихання під час ходьби. На кожні 3-4 кроки дитина робить глибокий вдих через ніс. Видих відбувається більш тривало (на 4-5 кроків) через ніс та рот одночасно.

БІГ

        Значення.  Біг має ряд загальних структурних рис з ходьбою - циклічність рухів, їх послідовність, перехресну координацію рук та ніг. Однак найхарактернішою ознакою бігу, яка відрізняє його від ходьби, є фаза «польоту» - без опорне положення тіла після відштовхування ногою від землі. У цьому русі тривалість без опорних та опорних фаз майже однакова.

        Біг у порівнянні з ходьбою – це більш інтенсивний рух. Робота рук під час бігу теж має свою особливість. Руки дитини зігнуті в ліктях і мах ними під час бігу теж має свою особливість. Біг значно більше навантажує м’язовий апарат і особливо дихальну і серцево-судинну систему.

Види бігу:

―    Звичайний біг.

―    Біг на носках.

―    Біг з високим підніманням колін.

―    Біг широким кроком.

―    Біг з відведенням назад зігнутої в коліні ноги.

―    Біг перехресним кроком.

―    Біг стрибками.

―    Біг в швидкому темпі.

―    Тривалий біг.

―    Біг в перемінному темпі.

―    Човниковий біг.

―    Біг в різних природних умовах.

Методика навчання

Молодша група

         Поступово вихователь привчає дітей бігати організовано (спочатку невеликими групами, а потім і всією групою) з одного кінця зала до іншого. Пізніше дається біг по всій кімнаті, або майданчику.

        Біг один за одним (в колоні по-одному) проводиться спочатку одночасно з невеликою групою дітей і тільки до кінця року зі всією групою.

        Діти повинні бігати легко, без шуму, із закритим ротом, дихаючи носом. Треба стежити за тим, щоб діти не робили зайвих рухів – не хиталися, не розмахували дуже руками, вміли додержуватися вказаного напрямку під час бігу, змінювати цей напрям.

Середня група

         З дітьми середньої групи можна починати проводити прості і доступні вправи, які сприятимуть більш широкому кроку, більшому відриву від підлоги.

        Діти повинні вміти: бігати організовано в колективі – один за одним. Всією групою в різних темпах ( швидко – повільно), бігати по колу, тримаючись за руки, за мотузку, робити повороти, під час бігу врозтіч виконувати нескладні завдання ( швидко зупинитися по сигналу вихователя, присісти, зробити будь-яку фігуру та ін.). Всі ці вправи гарно розвивають рівновагу.

Старша група

         Вправи з бігу для дітей старшої групи ускладнюються. Вихователь вимагає від дітей вміння виконувати різні види бігу технічно вірно: на носках, короткими і частішими біговими кроками, біг широкими кроками з більшим і легким польотом змахами рук великої амплітуди. Педагог схвалює дітей, які вміють використовувати відповідні завданню види бігу і в усіх випадках позитивно оцінює легкий вільний біг з природними рухами рук.

МЕТАННЯ

Метання - ациклічний, швидкісно-силовий рух.

Значення: Метання сприяє зміцненню всіх основних груп м’язів, зв’язок і суглобів (руки і верхній плечовий пояс) підсилює наван­таження на серцево-судинну та дихальну систему. Разом з тим у дітей розвиваються і фізичні якості: сила, окомір, спритність, гнучкість, рівновага, координація рухів, швидкість.

Дії з предметами розвивають рухливість кисті та пальців рук.

Обладнання: Для метання і ловіння в дитячому садку використовуються великі і маленькі м’ячі, легкі і набивні м’ячі і мішечки з піс­ком, палиці, сніжки і інші предмети.

Підготовчі вправи: катання, прокочування, скочування, кидання, ловіння, метання на дальність, в ціль ( вертикальну, горизонтальну ).

Види підготовчих вправ:

     Метати можна: м'ячі, мішечки, камінці, біти, шари, шишки.

     Котити: м'ячі, обручі.

     Катання: з в.п. стоячи, сидячи на підлозі, сидячи на стільці однією чи двома руками.

     Ускладнення: катати між лініями, предметами, попадати в предмет.

     Прокатування:    м'яча між ворітцями (40 -    60 см); обруча один одному і попереду себе.

    Скочування: з похилої дошки або жолоба.

         Кидання і ловіння: кидання м'яча вгору однією чи двома руками, ловіння.

     Ускладнення: ударяти об підлогу і ловити; вести між предметами, підкинути (сплеснути в долоні, присісти, повернутись навколо себе).

        

Метання: види - на дальність, в ціль (вертикальну, горизонтальну, рухому).

     Способи метання: однією рукою; варіанти способів — із-за спини через плече, прямою рукою знизу, прямою рукою згори, прямою рукою збоку.

      Метають спочатку на дальність, а потім в ціль.

      Вага мішечків: молодші гр.. - 100 гр., старша та підготовча гр.. - 250 гр.

      Ціль розміром: 60 х 60 см.

Техніка метання.

         Елементи техніки: В.п., прицілювання, замах, кидок,

                                          збереження  рівноваги після кидка.

Методика навчання метанню

Молодша група

Вихователь навчає дітей співвідносити кидання і ловіння на початку невеликими групами, щоб кожний міг декілька разів виконати кидок і зловити м’яч, кинутий йому. Педагог показує, як потрібно ловити м’яч, обхвачуючи його з обох сторін аби підхвативши знизу, широко роздвинутими пальцями. Ловіння м’яча малюки повинні виконувати не притискаючи його до грудей.

Середня група

В середній групі дітьми вже накопичений досвід гри з м’ячем, тому рухові завдання ускладнюються. Катають вони м’ячі, кульки в більш вузькі ворітця (шириною до 4 см) по вузькій доріжці довжиною 2-3 м, яка утворюється шнурами, палицями.

Вихователь показує, що м’яч потрібно відштовхувати пальця­ми рук, попередньо оцінивши направлення його руху і намагаючись розрахувати силу поштовху.

Старша група

Використовуючи отримані дітьми в попередніх групах навички катання, вихователь намагається, щоб діти точно дотримувалися напрямку і диференціювали свої зусилля в залежності від Того, на якій відстані розміщені предмети. Для розвитку окоміру, точності проведення гри в кеглі, бабки. Такі ігри, як правили, діти організовують самостійно, виконують встановлені правила. Вихователь пропонує і більш складні завдання - прокочування м’яча аби кульки "змійкою" між предметами.

ЛАЗІННЯ

Лазіння – основний рух пов’язаний з переміщенням тіла в вертикальному, похилому, горизонтальному положенні з опорою на руки і ноги.

Значення:

Вправи з лазіння і повзання дуже корисні для дошкільників.
Ці вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, зміцненню основних груп м’язів (особливо косих м’язів живота, стопи та кисті). Крім того, вони позитивно впливають на серцево-судинну та дихальну системи, на виховання гнучкості, координації рухів, окоміру, а також сміливості та інших якостей. Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші основні рухи і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини.

Методика навчання. Спочатку дітей навчають повзання, підлізання, пролізання, а вже згодом перелізання, лазіння.

ВПРАВИ З РІВНОВАГИ

Вправи з рівноваги – це  статичні або динамічні вправи на обмеженій та підвищеній площі опору.  Як правило динамічні вправи    циклічні. Вони складаються з циклів, які повторюються. Це може бути ходьба, біг, в деякій мірі і повзання по гімнастичній лаві.

Техніка складається з підготовчої фази – прийняття в.п., основний – сам рух по лаві,  колоді, мотузці тощо;  заключна фаза, яка  вказує на закінчення вправи.

В молодшій групі використовуються таку вправи з рівноваги: ходьба  з переступанням не високих предметів, ходити по доріжці, гімнастичній лаві, по мотузці, що покладена  прямо, по колу, ходити по дошці, яка  лежить на підлозі, по ребристій, по похилій дошці,  пробувати робити ластівку. 

У середній групі - ходити по гімнастичній лаві, з  торбинкою на голові, ходити обминаючи кущі, дерева,  по колоді, з рухами рук.   

В старшій групі - ходити і бігати по доріжці, із обручами, в обруч, перестрибуючи через кубики на гімнастичній лаві,  робити розходження на лаві.

      Методика.

З 1 молодшої групи широко використовуються  вправи з рівноваги. Тут використовується ігровий прийом ( Не дошка, а місток  через рівчак, не паличка, а гілочка дерева, доріжка в лісі та інше). Дуже обережно слід відноситися до виконання у молодшій групі  до ходьби по гімнастичній лаві. Слід здійснювати страхування. Деякі діти бояться, слід вести за руку.

В 2 мол. гр.  Діти більш впевнено виконують вправу. Ігрові прийоми зберігаються. В кінці лави діти можуть зістрибнути при умові, якщо можуть м’яко приземлитися.

В середній групі вправи стають більш різноманітними, вимоги збільшуються. Приділяється увага до утримання правильної постави, для чого використовуються торбинки з піском, які діти переносять на голові.

В старшій групі вправи ще більше ускладнюються, використовують переступання через предмети на підвищеній площі, розходження по гімнастичній лаві, діти виконують вправу якісно, самостійно,  красиво. Ці рухи  засвоюються в повсякденному житті.

РУХЛИВА ГРА

Видатні педагоги, які займались вивченням рухливих ігор

Видатні педагоги про роль рухливих ігор у всебічному вихованні дітей дошкільного віку

                 

С.Ф. Русова, А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський зазначили, що дитяча радість є могутнім стимулом формування естетичних, моральних та фізичних започаткувань становлення людини. “Я не боюся ще і ще раз говорити: турбота про здоров’я - це найважливіший труд вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у їх сили” - підкреслював В.О. Сухомлинський.

Вітчизняні психологи: Л.С. Вигодський, О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн у своїх дослідженнях підкреслюють, що з метою повноцінного розвитку і виховання дитини доцільно використовувати ті засоби, форми та методи педагогічного впливу, які є адекватними її віку, вони повинні органічно поєднуватися з особливою, специфічною діяльністю, що характерна для даного вікового періоду. Психічний розвиток та формування особистості відбувається насамперед у тій діяльності, яка на даному віковому етапі онтогенезу є провідною. А провідною діяльністю дітей дошкільного віку, за загальним визнанням, виступає гра, “що є доступною для дитини формою активної участі у навколишньому суспільному житті, активного пізнання нею дій і відносин дорослих".

         Ігрова діяльність, як основна діяльність тісно пов’язана із розвитком особистості дошкільника, вона обумовлює важливі зміни у психічних процесах особистості дитини, яка розвивається, а також є “джерелом розвитку і створює зону найближчого розвитку” (Л.С. Виготський).

         На думку видатного педагога К.Д. Ушинського, гра - це самостійна діяльність дітей, що відкриває їм шлях до перетворення навколишнього, до активних дій. Він писав, що “В дійсності дитя, не більш ніж дитя. Істота, що не має ніякої самостійності, сліпо і самовіддано захоплена плином життя; у грі ж дитя вже зріла людина, щ потребує свої сили і самостійно розпоряджується своїми ж творіннями".

         Один із засновників системи фізичного виховання дошкільників Є.А. Аркін підкреслював, що “Гра дає дитині ту повноту життя, якої вона прагне, звідси випливає, що саме гра повинна бути важелем дошкільного виховання".

Грою як прийомом навчання широко користувалися у дошкільній педагогіці Є.М. Водовозова, Є.І. Тіхєєва, та ін. А.С. Макаренко зазначав, що гра має виняткове значення особливо на ранніх етапах розвитку дитини, підкреслював важливість виховання її у грі та за допомогою гри. Без психічних і фізичних зусиль дітей, на його погляд, гра не може мати серйозного виховного значення, що обов’язково потрібно враховувати при керівництві грою.

  О.П. Усова розглядала гру як засіб для вирішування певних завдань виховання дітей дошкільного віку, як форму виховання. Л.В. Артемова, яка великого значення надає грі дошкільника, на її думку гра допоможе задовольнити дитячу допитливість, залучити її до активного пізнання навколишнього світу. Головна особливість навчання у грі це те, що діти граються, не підозрюючи, що засвоюють певні знання.

У рухливій грі, на думку І.В. Потєхіної, удосконалюються якість і швидкість рухових дій, гнучкість рухових навичок, ефективність їх застосування. Автор стверджує, що цьому сприяє наявність певних факторів у рухливій грі:

 самостійне розв’язування рухових завдань з врахуванням ігрової ситуації;

 швидке виконання основних рухів;

 відсутність часу для підготовки до виконання основного руху;

 швидке переключення з одного руху на інший;

 емоційна насиченість;

 узгодження своїх рухів з діями ведучого та інших дітей.

Л.В. Артемова досліджувала проблему формування взаємовідносин, виховання поведінки дітей дошкільного віку в іграх з правилами, в тому числі і рухливих іграх. Важливу роль у формуванні позитивної поведінки, на думку автора, відіграє засвоєння дітьми правил.

         Великий вклад у розвиток теорії рухливої гри вніс Т.Ф. Лесгафт.

Рухлива гра

Керівництво рухливими іграми в різних вікових групах

Проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специфіку, яка залежить від анатомо-фізіологічних і психологіч­них особливостей дошкільнят.

Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у цих іграх небагато - одне, два. Невелика й кількість ролей (усі діти «миші», а вихователь «кіт»; усі діти «горобчики», а вихователь «автомобіль»). Важливо також вра­ховувати й те, що в цьому віці дитина погано володіє своїми рухами: часто втрачає рівновагу, падає, докладає багато зусиль під час виконання фізичних вправ. Тому ігри добираються з обо­в'язковим чергуванням руху й відпочинку.

Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувалися і не втомлювалися. Цікаво проведена вихователем роль ведучого створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри, активізує їхні дії. Поступово, коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучи­ти й до виконання ролі ведучого.

Молодші дошкільнята в колективних іграх виконують одні й ті самі рухи (ходять, бігають, стрибають тощо). У них ще немає зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху: бігати, наздоганяти, лазити, кидати предмети в ціль та на дальність тощо. Цю особливість вихователь і повинен враховувати, плану­ючи роботу з дітьми.

Тривалість гри для дітей певної молодшої групи становить у середньому 5-7 хв з повторенням кожної з них 3-4 рази. У дітей другої молодшої групи відповідно 6-8 хв, кількість повто­рень 3-5 разів.

У середній групі діти починають цікавитися результатами своїх дій: точно влучити м'ячем у ціль, перестрибнути через «стру­мок»; пролізти в обруч, не торкнувшись його. Збільшення рухо­вих вмінь дає змогу проводити різноманітні ігри з метанням («Збий булаву», «М'яч через сітку»), стрибками («Зайці і вовк», «Не замочи ніг»), лазінням («Переліт птахів», «Діти і вовк»).

Протягом року зміст ігор, рухові завдання, правила і взає­модії дітей поступово ускладнюються.  Загальна тривалість рухливої гри дошкільнят цієї групи 8-10 хв, кількість повторень 3-5 раз.

У дітей старшої групи руховий досвід багатший порівняно з малятами, і це дає можливість ширше використовувати в іграх більш складніші рухи. Наприклад, біг зі зміною темпу («Ми веселі діти», «Квач»), кидання та ловлення м'яча («Підкинь і злови», «Не давай м'яч»), стрибки («Снігурі та кіт», «Вудоч­ка»). У цьому віці велике значення мають ігри із застосовуван­ням різноманітних предметів (м'ячів, обручів, скакалок). Вони подобаються дітям конкретністю та наочністю оцінки досягнень: впіймав м'яч або влучив ним у рухому ціль, прокотив обруч до визначеного місця і ігри-естафети.

Потрібно стежити, щоб діти не перегрівалися і не втомлювалися. Загальна тривалість рухливої гри 10-12 хв.

Методика проведення в різних вікових групах

Рухливі ігри широко використовуються в усіх  вікових групах. Протягом дня їх може бути до 5-6. Перед грою дітей  треба  організувати або зручно розташувати. Щоб діти добре бачили інструктора чи вихователя, щоб всім добре було видно, чутно, щоб менше подразників  відволікали увагу дітей. Щоб було рівне місце для проведення рухливих ігор.

1.Починається гра з її вибору, який залежить від віку дітей і місце грі в режимі дня.

2.Збір дітей на гру  дуже швидко.

3.Виклик інтересу ( перелічити).

4.Назва гри

5.Пояснення і показ дій – лаконічно.

6.Закріплення  правил і змісту гри

7.Розподіл ролей ( лічилки)

8.Керівництво грою.

9.Підведення підсумків.

Особливості методики проведення рухливих ігор в мішаній за віком групі

          Комплектування груп. У мішаній за віком групі в цілях раціональної побудови педагогічного процесу, треба об’єднувати в одній групі дітей більш близького суміжного віку. Наприклад, в одній групі діти 3-5 років в другій 5-6 років. Об’єднання дітей контрастних вікових груп 3-5 та 4-6 років вносять труднощі в побудову режиму та виховання дітей.

         У мішаній групі рухливі ігри дітей можуть бути не менш цікавими та змістовними ніж в інших групах . Спілкування дітей різного віку має багато позитивного. Особливо виграють молодші діти. Як показує досвід, правильні відношення між дітьми різного віку краще формуються там, де створюються умови для задоволення потреб та інтересів всіх дітей, коли вихователь активно впливає на їх ігри, продумує в яких іграх і кого з ким краще об’єднати, які способи взаємодії і взаємовідносин формувати, на які позитивні риси в поведінці дітей в іграх опиратися, які негативні впливи попереджувати.

          Добір рухливих ігор. Старші діти у виборі рухливих ігор та вправ проявляють більшу самостійність, малюки ж рухаються менше старших більше часу граються з іграшками, піском та ін., тому потребують стимуляції рухової активності. Рухливі ігри з ними частіше організує вихователь. Молодші діти полюбляють грати невеликими підгрупами, тому можна починати гру з 3-4 дітьми, викликати інтерес і активну участь інших дітей.

         Проводячи знайому гру, вихователь не наполягає на участі всіх дітей, бо підготовка до гри може затягнутися і гра не буде викликати у дітей задоволення та інтересу.

         Деякі рухливі ігри (хороводи), краще проводити з усіма дітьми групи, пред’являючи при цьому вимоги до дітей старшої підгрупи, частіше доручаючи їм підготовку до гри, відповідальні ролі. У грі малюки наслідують старших, вчаться рухам, колективним діям; старші діти звикають допомагати малюкам, піклуються про них, підказують способи дії. У мішаній групі ігри можуть проводитися окремо для старшої і молодшої підгруп, але також проводяться і для обох підгруп разом. Якщо гра проводиться для обох підгруп то вона добирається так щоб була по силам всім дітям.

         Організація гравців їх розміщення. Проведення рухливих ігор в різновіковій групі потребує особливої уваги, бо крім дотримання загальних принципів добору ігор у мішаній групі необхідно враховувати цілий ряд додаткових положень.

Фізичне навантаження.

         Вихователь регулює фізичне навантаження, зменшуючи його для молодших дітей і збільшуючи для старших. Складні ігри проводять тільки зі старшими дітьми під час прогулянки. Організуючи нову гру, треба коротко і доступно дітям правила: де їм стояти, коли і куди їм рухатися, коли і за яким сигналом зупинятися та ін.

Особливості методики проведення рухливих ігор на ділянці в різні пори року з дітьми

Особливо корисні ігри на відкритому повітрі. У багатьох дитячих садках є для цього сприятливі умови. При проведенні рухливих ігор на майданчику потрібно пам'ятати про метеорологічні фактори - температуру, швидкість повітря(вітер), що в різні пори року по різному впливають на стан організму.

Несприятливі умови негативно впливають на загальний стан дітей і працездатність дітей. Постійні зміни погодних умов і постійне проведення рухливих ігор на місцевості сприяє загартуванню дитячого організму, забезпечує доставку кисню до всіх органів і тканин організму, стимулює діяльність центральної нервової системи.

Важливе значення для проведення рухливих ігор на майданчиках має правильний підбір одягу, взуття. Влітку необхідно мати труси, майку, на ногах -тапочки. В зимовий період року: куртку, спортивний костюм, спортивне взуття, вовняні шкарпетки, рукавички, шапочку. При підборі одягу і взуття необхідно брати до уваги індивідуальні особливості дітей.

 Вибір місцевості для проведення рухливих ігор має дуже важливе значення - це запорука успіху при проведенні гри. Місцевість для гри повинна бути покрита травою, мати рівний рельєф. У грі діти можуть глибше пережити і естетично сприйняти красоту рідного краю. Також під час ігор на просторі, у природних умовах у дітей формується вміння використати набуті навички у багатьох життєвих ситуаціях. В залежності від погодних умов, пори року, а також тематичного змісту ігор визначається і місце їх проведення. Наприклад: гру "Опудало" бажано організувати і провести на ділянці біля свого городу. Гру "Ехо" краще всього провести в лісі, де діти його гарно почують. Ігри які потребують певним чином організованого майданчика і обладнання, наприклад, городки й інше, краще проводити на спеціальному майданчику, на ділянці дитячого садка. У рухливих іграх краще використовувати природні умови місцевості (пеньки, дерева, шишки, каштани, дерева).

Методика проведення ігор-естафет та атракціонів

          Ігри-атракціони - це веселі, незвичайні рухові завдання, які використовуються під час розваг, свят, в повсякденному житті. Наприклад, «Нагодуй зайчика морквиною», »Прикріпи ніс сніговику», «Хто швидше побудує будиночок?», «Чия машина швидше приїде?» тощо.

Ігри-естафети - рухливі командні ігри, з почерговим виконанням дій і з передачею естафетної палички, яка так і називається - естафета. Тому і ігри отримали назву - естафети. Наприклад, «Передай прапорець», «Передай м'ячик», «Хто перший» тощо.

Ігри-естафети та атракціони є засобом розвитку у дітей дошкільного віку морально-вольових якостей.

Кожен з гравців відчуває відповідальність перед своєю командою, намагається добитися успіху, гарних результатів, проявляючи при цьому наполегливість, вправність, рішучість у досягненні поставленої мети.

        

Методика проведення ігор-естафет передбачає:

1.     Вибір рухів, які будуть включені у гру.

2.     Вибір місця проведення гри-естафети.

3.     Підготовка обладнання для гри (наявність інвентаря, його розміщення кількість, відповідність його педагогічним, естетичним та гігієнічним вимогам).

4.     Розподіл дітей на команди: в командах повинні бути діти, рівні за своїми силами; в команді повинно бути не більше 7-8 дітей і однакова кількість гравців.

5.     Обирається капітан, роль якого виконують діти по черзі.

6.     Гра повинна включати себе не більше 2-3 рухів.

7.     Діти виконують завдання 2-3 рази після чого учасників гри міняють, а ті що грали - відпочивають і виконують роль вболівальників.

8.     Показ і пояснення правил гри здійснює вихователь, коли діти ще не перешиковані у ланки. Діти стоять або сидять і спостерігають за вихователем. Після цього для закріплення вихователь робить пробну  гру, запрошуючи для гри по 2 учасника гри. За сигналом діти виконають рухи, а решта дітей  спостерігає.

9.     Далі вихователь закріплює правила, які характерні для ігор-естафет:

- стояти за лінією старту;

- розпочинати гру лише за сигналом;

- наступна дитина може вибігати лише тоді, коли отримає естафету;

- виконувати рух правильно, якщо предмет впав, або зсунувся, його треба поставити на місце;

- правильно стояти в колоні;

 - хто закінчив першим – піднімає руку.

Ігри-атракціони використовуються в різних вікових групах і методика проведення дуже проста. Дітям показують вправи, і пропонують виконати ту чи іншу дію. Для атракціону запрошують, як правило двох дітей, але може бути і більше.

Ранкова гімнастика

Ранкова гімнастика – це комплекс спеціально підібраних вправ, які проводяться з метою покращення роботи всіх функціональних систем організму, а також з метою «зарядити» організм, створити у дітей бадьорий настрій, організовано розпочати день.

Група	Кількість вправ	Дозування вправ (кількість повторень)	Тривалість бігу		Кількість стрибків	Тривалість ранкової гімнастики
			середній темп	повільний темп
Перша молодша	3-4	4-5	15-20с.	до 50с.	8-10	4-5 хв.
Друга молодша	4-5	5-6	20-25с.	до 1 хв 10с.	12	5-6 хв.
Середня	5-6	6-8	25-30с.	до 1 хв 30с	16	6-8 хв.
Старша	6-7	8-10	30-35с.	до 2 хв 30с	20	8-12 хв.

         Гігієнічна гімнастика. Після денного сну щодня проводять  комплекс гімнастики, до якого входять загальнорозвиваючі вправи, вправи для запобігання порушення постави, для профілактики плоскостопості, танцювальні вправи. Це дає можливість швидше ввести організм дитини у відповідний робочий стан. Тривалість гігієнічної гімнастики та дозування її такі, як і в ранковій гімнастиці.

Структура ранкової гімнастики

№ п/п	Частина ранкової гімнастики	Зміст вправ ранкової гімнастики
І частина	Вступна	- Шикування - Різноманітні види ходьби - Біг в середньому або швидкому темпі - Ходьба - Роздача предметів - Перешикування
ІІ частина	Основна	- Загальнорозвиваючі вправи (Різноманітні в.п. Регулювання дихання)
ІІІ частина	Заключна	- Перешикування - Збір предметів -Ходьба -Біг у середньому або повільному темпі -Ходьба -Вправи на востановлення дихання

ХОДЬБА НА ЛИЖАХ

Ходьба на лижах – це спортивна вправа.

Значення: Навчати дітей ходити на лижах можна вже з трирічного віку. Чисте, морозне повітря гартує організм, надає бадьорість, підвищує працездатність і витривалість. При пересуванні на лижах працюють усі основні групи м'язів, посилюється дихання і кровообіг. Красива природа створює гарний настрій, позитивно впливає на нервову систему. Велика динамічна робота ніг при ходьбі на лижах здійснює зміцнююча дія на формування дитячої стопи, допомагає попередити розвиток плоскостопості. Катання на лижах сприяє розвитку просторових орієнтувань, координації рухів. Завдяки регулярним заняттям на свіжому повітрі діти менше хворіють на простудні захворювання.

Під час лижних прогулянок і занять хлопцям доводиться виконувати різноманітні дії: спускатися з схилу, робити повороти, підніматися на гору певним способом. Це сприяє вихованню у них морально-вольових якостей; сміливості, рішучості, привчає долати труднощі і перешкоди, формує  витримку,   виховує  почуття  дружби,   взаємодопомогу.

Програмою передбачена  ходьба  на лижах з 2 молодшої групи. Починаючи з добору лиж, вміння надівати, знімати їх, доглядати  за ними, ставити на місце. Кріплення – ремінні. Для навчання потрібна лижня, яку  робить інструктор.  Одяг у молодшій і середній групі звичайний, теплий, багатошаровий, рукавички  і шапочка. Взуття на  товстій   підошві. В старшій групі – лижний костюм.

У молодшій групі  вчимо одягати, знімати, ходити, ступаючи кроком по рівній  місцевості без палиць.  Повертатися направо, наліво, кругом, навколо п’яток.

 В середній групі – ходити  ковзаючим кроком без  палиць.  В старшій групі -  поперемінним двокроковим з палицями. Повертатися   навколо п’яток.

         Спускаються з невеличких гірок,  в основній і низькій стійці. Гальмування під час спуску плугом, напівплугом, і розворотом.  Вид гальмування залежить   від висоти схилу.

 Підйом  ялинкою, напівялинкою, боком. Часто діти бояться спускатися  спочатку,  треба допомагати подолати цей страх поступово.

БАДМІНТОН

Бадмінтон. – це спортивна гра, її  батьківщина Англія.  Для цієї гри треба   мати ракетки і волан.  Навчають грати у старшому  дошкільному віці, але підготовчі вправи в середній. Для гри потрібен майданчик і сітка, але частіше грають вільно, рівний майданчик. Один  на один, два на два в безвітряну погоду.

 Значення: сприяє розвитку всіх  функціональних систем, розвиваються фізичні  якості: спритність, швидкість, окомір, влучність, швидка реакція  і відбувається загартування. 

Методика: в середній групі дітей вчать грати з воланом (кидати якомога далі,  попадати в обруч). Старша група: вчимо жонглювати   ракеткою, тримати правильно ракетку, як молоток, вільно, не напружено грати з інструктором, а потім один з одним.  Гра починається з подачі. Прийняти стійку бадмінтоніста: ноги  злегка розставлені, тулуб злегка зігнутий. Під час подачі рука зігнута в лікті і тримає волан за крило, права рука  для замаху відведена назад, потім  опускається волан і відбивається  ракеткою від  себе. Приймається волан зліва, справа, знизу, зверху, від грудей, ззаду.

ФУТБОЛ

Футбол – це командна, спортивна гра.

Значення: діти знайомляться з азбукою спорту, виховується любов до спорту, доброзичливе ставлення один до одного, розвиваються   вольові якості, витривалість, наполегливість. Підвищується  рухова активність, сприяє укріпленню їх здоров’я.

Для гри потрібен майданчик, розміром 8 на 10 або 20 на 40 м.  в залежності від  кількості гравців у команді. Поле має  2  лицеві, 2 бокові і середню лінію. Межі або  кути  позначають прапорцями. На торцевих боках є ворота шириною 2-3 м. Діти діляться на команди, в яких може бути 8 гравців і воротар.

Методика; треба навчити: 1 – передавати м’яч один  одному в парах  правою і лівою ногою, 2 – обводити предмети або  вести змійкою, 3 – зупиняти м’яч, який котиться по землі  підошвою або  боковою стороною, 4-  забивати м’яч у ворота, сторону або поле вибирати по жеребу.  Друга команда – право  першого удару. Гра починається з центу, а гравці на своєму майданчику. За свистком судді капітан б’є  по м’ячу в бік  воріт суперника.  Воротар  ловить м’яч  руками. У воротах можуть і гравці  передавати, зупиняти, забивати м’яч  у воротах, гра починається з центру і перший  б’є капітан, команда, яка забила гол. Якщо   м’яч  поза грою, то його  викидає руками із – за голови гравець, з того місця, з якого викотився протилежною командою. 

Гра складається з 2 таймів по 10-15 хв. кожний.  15 хв. перерва, після перерви зміна воріт. Якщо гравець порушує правила, то суперники мають право зробити штрафний удар.  Забороняється: штовхатися,  підставляти ногу супернику, бити його ногами, затримувати  руками,  нападати на воротаря. Слідкувати, щоб діти  грали чесно, ставилися доброзичливо. Вміти програвати.

        

ХОКЕЙ

Хокей – це командна спортивна гра  змагального характеру з використанням ключки.

Для гри потрібний рівний майданчик з утрамбованого снігу, залитий водою неодноразово, з бортиками  зі снігу. Розміри 8 м на 10 м, 10 м на 20 м.  Металеві ворота з  сіткою  10 см на 80 см. Довжина ключки залежить від росту дитини, вертикально доставати до  підборіддя. Шайба із гуми 50-70 г.

Прийоми:  передавати шайбу   ключкою  один одному в  парах. Прокочувати шайбу ключкою  в заданому напрямі.  Вести шайбу ключкою не відриваючи її від  шайби прямо і змійкою.  Виконувати удари по шайбі з місця. Влучати шайбою в ворота з місця і після ведення.

         Методика: Дітей розподіляють по 6 гравців. Гра  складається  з 2 таймів по 6-10 хв. у кожній, 5 хвилин перерва. Перед початком гри 2 гравці  у центрі стоять, за сигналом судді   вони прагнуть віддати шайбу гравцям зі своєї команди. Кожна команда   намагається  забити шайбу. Воротар відбиває  шайбу  чи хоче. 

Правила: не штовхатися, не зупиняти суперника руками, вести шайбу ключкою, не сперечатись з суддею. Якщо шайбу вибито за межі майданчика, її вводять гравці суперників з того місця, де вона перетнула лінію.  Якщо грубо порушують  правила гравці, їх видаляють з поля на 1хв.  без заміни, або  інколи замінюються іншими.

БАСКЕТБОЛ

Баскетбол  - це спортивна  змагальна гра  з діленням на команди. В команді по 5 гравців.

Для гри необхідно   мати спеціально обладнаний майданчик 5м на 10 м або 8 м на  15м. Лінії лицьові і бокові малюють світлою фарбою. В центрі  коло діаметром 1,8 м. для розіграшу  м’ячів і для спірних м’ячів. Щити розміром 120 на 90 см  встановлюють на протилежних боках майданчика. Щити кріпляться до столика або до металевої конструкції. Щити малюють білою фарбою і  окантовують  червоною або блакитною  Баскетбольний кошик д.=45 см, кріплять на відстані  20 см від щита  нижнього краю, на висоті 2 м від землі. За  щитом на відстані 1, 5 – 2 м не повинно бути предметів, які можуть травмувати  дитину.  Грають м’ячем  д.=20 см, який  гарно підстрибує від землі.

         Мета гри: якомога більше м’ячів закинути в кошик   суперника. Гра  складається з 2 таймів по 5 хв. і 5 хв. перерва. Дітей навчають  вести м’яч, однією рукою, перекидати від грудей, з-за голови двома, від плеча однією, закидати м’яч у кошик,  нападати та захищати м’яч. 

Правила: якщо м’ячик попав у кошик, рахують 2 очки і м’яч вводиться  у гру з під щита командою переможцем. Спочатку гри м’яч розігрується в центрі кола. Гравець, який отримав м’яч або кидає іншому або робить 2 кроки, а може вести однією рукою. Якщо м’яч поза грою, гравець протилежної команди викидає м’яч з цього місця . Не штовхатися, не  кидати 2 руками. Виграв той, хто набрав більше балів.

ПЛАВАННЯ

Плавання – це спортивна вправа, літня, якщо є басейн – то цілий рік. Це циклічна вправа,  має прикладне значення, бо   вміти плавати іноді буває життєво необхідно.

Значення: Плавання добре впливає  на організм людини, воно має  загартовуючи значення, сприяє формуванню правильної постави,  поліпшенню роботи  внутрішніх органів, дихання і серцево-судинної і нервової системи.  Протипоказано при захворюванні нирок.

Навчання плавання в д/з починається з 2 молодшої групи.

1 етап  навчання. Навчити дітей не боятися води. Діти повинні   стрибати у воду, вибігати,  занурюватися, плескатися.  В середній групі вчимо дітей підготовчим вправами, які  показують  виштовхуючу силу води:  поплавець, зірочка, медуза, на грудях та на спині. Вчимо  відкривати очі у воді, а для цього пропонують   збирати   іграшки, які тонуть,  присідати  і рахувати пальці. Виконувати рухи рук і ніг сидячі на березі і ноги у воді.

2 етап.  Плавати  способом „кроль” без  змаху рук над водою.  Робити короткі грибкові рухи від стегна. В старшій групі  закріплюються попередні навички. Відбувається  оволодіння навичками  способом „кроль” і „брас”. Проводяться ігри у воді.

Для кроля діти вчаться  описувати руками коло і виконуються  вправи на суші.  В воді   виноситься лікоть, потім рука вперед, входить в воду. 

Брас – руки виводяться вперед, описується коло вниз-назад,  згинаються руки вперед. Рухи ніг   дублюють рухи рук, нагадуючи рухи ніг.

Завдання для навчання плавання дітей дошкільного віку:

- ознайомлення з властивостями води і подолання відчуття боязні її;

- навчання пересування по дну басейну різними способами на різній глибині;

- навчання занурення у воду і відкривання в ній очей;

- навчання дихання у воді (видих у воду);

- навчання тримання тіла на поверхні води на грудях і на спині;

- навчання ковзанню у воді на грудях і на спині;

- навчання координаційним можливостям у воді, виконання простих рухів у воді руками і ногами під час ковзання;

- навчання полегшеним способом плавання;

- навчання спортивним способом плавання.

·         молодша група - навчити не боятися води, самостійно входити в чашу басейну, небоязливо грати і плескатися робити спроби лежати на воді;

·         середня група - те ж, що і в молодшій групі, але так само навчити короткочасно триматися і ковзати на воді, впевненіше тримати на воді, ковзати на воді, навчити видиху у воду, вільно плавати полегшеним способом;

·         старша група - те ж, що і в середній групі, але так само упевнено триматися на воді тривалий час, ковзати на ній, плавати полегшеними способами, робити способи плавання одним із спортивних способів плавання (брас).

Заняття з плавання

Важливою формою оздоровчої роботи є плавання.

Плавальний басейн розміром 8м на 3 м, глибиною до 70 см.

Заняття проводиться двічі на тиждень. Групи діляться по підгрупам 6-8 і до 10-12 дітей.

Тривалість занять:

молодша група — 15-20 хвилин;

середня група — 20-25 хвилин;

старша група — 25-30 хвилин;

Температура води підтримується в середньому межах 28-30 ⁰С повітря, в межах 24-28 ⁰С. Відповідно до санітарних правил вода, що подається в басейн, по ГОСТ 2874-82 «Вода питна».

 

Для занять в басейні кожній дитині потрібно мати:

1. Халат махровий з довгими рукавами і з капюшоном;

2. Рушник;

3. Шльопанці резинові;

4. Плавки;

5. Гумову шапочку;

6. Мило, губку і гребінець;

7. При можливості надувний круг чи резинову іграшку.

Всі ігри у воді  поділяються на основі групи:

А) ігри на ознайомлення з властивостями води. Це різни ігри з пересуванням в опорному положенні в різних напрямках і короткочасним пірнанням у воду з головою: «велетні та карлики»; «жабенята»; «журавель та жаба»; «журавель доганяє жабок, яки біжать у свій будинок»;  «лові повітря» — діти набирають долоні води, у кого більш  залишиться води той і переміг; «полоскання білизни» — в положенні нахилившись, руки у воді, дитина виконує рухи вправо – вліво; «щука та качка» — за сигналом «щука» дитина стрибає вгору, за сигналом «качка» ховається під воду.

Б) ігри, спрямовані на вивчення окремих елементів та техніки плавання, дихання, ковзання з різними положеннями рук, рухами ніг. Це таки ігри, як

«торпеда» — дитина робить вдих, витягується, дорослий бере дитину зо стопи ніг і штовхає її, дитина ковзає працюючи ногами, начебто «торпеда»;

«брід» — на дні розкладають 4 – 5 предметів на відстані 60 – 80 см один від одного;»

«пірнай в круг» — на поверхні води плаває круг, чи обруч, занурившись у воду, дитина спливає під кругом і встає з кругом на голові»;

 «коробочка» — дитина присідає під воду і обхоплює руками гомілки, зробив вдих, вона затримує дихання і опускає голову під воду (коробочку закрили кришкою), а потім швидко піднімається (кришку відкрили);

 «насос» — дорослий бере дитину за руки і по черзі з нею пірнає під воду з видихом у воду (пускає бульбашки).

ІГРИ-РОЗВАГИ

Ігри-розваги – це форма активного відпочинку, яка побудована на вправах, іграх, атракціонах і естафетах. Розваги проводяться 1-2р на місяць. Розваги проводяться  частіше, бо вони простіші в організації.

Розвага складається з 4 частин:

1. Вхід, привітання, представлення назв команд.

2. Фігурне  марширування та  виконання розминки, яку іноді замінюють рухливою грою.

3. Змагання 3-4 елементи, які  чергуються з атракціонами.

Естафети – це ігри змагального характеру, не більше 8 дітей.

 Атракціони – це веселі  незвичайні рухові завдання „Хто швидше роздавить  повітряну культу”, „Зайця нагадуй морквою”. Основна  частина закінчується загальною   грою  великої  рухливості. 

4. Заключна і підведення  підсумків, нагородження призами.  Урочистий вихід із залу.

НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

Настільний  теніс - спортивна   гра,   в  якій  беруть участь двоє (поодинока гра) або четверо що грають (парна гра).

Значення: Гра в настільний теніс сприяє розвитку швидкості, спритності, координації рухів, волі, наполегливості, уваги. Цінна перевага настільного тенісу - його позитивний вплив на розвиток спритності, точності, швидкості рук.

Гра проводиться на прямокутному столі, розділеному упоперек сіткою. Сітка ділить стіл на дві рівні частини. Для гри потрібні спеціальні ракетки (невеликі з короткою ручкою) і маленький м'яч. Суть гри полягає в наступному. Один гравець подає м'яч ракеткою так, щоб, ударившись спочатку об стіл на стороні що подає, м'яч перелетів через сітку не зачепивши її і ударився об стіл на іншій стороні. Приймаючий гравець повинен відбити м'яч, коли  він відскочить від столу. Програвшим очко вважається той, хто першим пошле м'яч за межі столу в сітку.

Методичні рекомендації

Прийомам настільного тенісу дошкільників слід навчати в такій послідовності: тримання ракетки, вивчення положень, переміщень, вивчення ударів і подач.

КАТАННЯ НА ВЕЛОСИПЕДІ

Значення: Катання на велосипеді сприяє розвитку орієнтування дітей в просторі, збереженню рівноваги, розвитку таких якостей, як витривалість, швидкість, спритність, сміливість, упевненість у своїх силах. Уміння їздити на велосипеді є складна рухова дія. Дітям  важко зберігати рівновагу, оскільки опорна поверхня мала, а центр тяжіння дитини розташований високо. Тому дошкільники спочатку навчаються катанню на триколісному велосипеді.

До основних дій катання на велосипеді відносяться наступні уміння: сідати на велосипед і сходити з нього, педалювати, гальмувати і зупинятися, зберігати при їзді вибраний напрям, уміння їздити тримаючись за кермо однією рукою і виконуючи іншою різні рухи. Крім того, потрібно пристосувати свої дії до довкілля: їздити дотримуючись  шикування, правила вуличного руху і т. д.

Методичні рекомендації щодо навчання дошкільників  катанню на  велосипеді

Діти другої молодшої групи катаються на триколісному велосипеді.. Починаю навчання на триколісному велосипеді, потрібно ознайомити дітей з частинами (кермо, колеса, дзвінок, сідло, рама) і їх призначенням, навчити доглядати велосипед. Сідло для кожної дитини має бути відрегульоване по зросту. Спочатку навчання сідло має бути на такій висоті, щоб дитина сидячи на велосипеді легко діставав ногами до землі.

Вправи для молодших дошкільників

У другій молодшій групі вправи виконуються на трьохколісному велосипеді, а в середній групі починаючи з другої половини  - на двоколісному велосипеді.

-       Водити велосипед за кермо, робити повороти.

-       Сідати і сходити з велосипеда.

-       Їздити  по   прямій  з   підтримкою,   потім - без   підтримки.

-       Робити повороти наліво і направо, їздити в довільному темпі. Гальмувати і зупинятися.

-       Їздити по кругу з поворотами наліво і направо (радіус круга поступово зменшується).

Для старших дошкільників

-       Робити повороти направо і наліво у вказаному місці.

-       Їздити по кругу (з маленьким радіусом) з поворотами наліво і направо.

-       Їздити "змійкою". Швидко і точно реагувати на різні сигнали.

-       Дотримувати при катанні обраний напрям:  з різними поворотами.

-       Їздити швидко і повільно, довільно і за вказівкою вихователя  міняти темп катання. Їздити тримаючись за кермо однією рукою, одночасно дістаючи підвішений предмет. Проїздити по вузькій доріжці (відміченою на асфальті).

-       Їздити по доріжці з різним ґрунтом, по дорозі з нерівностями.

-       Вільно орієнтуватися в просторі, дотримуватися правил вуличного руху.

-       Зберігати при катанні задану дистанцію відносно того, що їде попереду і збоку. Швидко і точно реагувати на сигнали світлофора і регулювальника.

-       Уміти точно показувати сигнали велосипедиста.

КАТАННЯ НА КОВЗАНАХ

Значення: Катання на ковзанах розвиває основні групи м'язів, особливо ніг. У малюків слабкі м'язи стопи, гомілковостопні суглоби. При катанні на ковзанах чергується напруга з розслабленням м'язів ніг, що сприятливо впливає на зміцнення зведення стопи.

Під час занять дитина дихає свіжою, прохолодним повітрям, внаслідок чого підвищується опірність простудним захворюванням верхніх дихальних шляхів, ангіною і т. д. Систематичне   заняття   катанням   на   ковзанах   сприятливо   відображаються на розвитку вестибулярного апарату.  В результаті тренованості покращується    здатність    утримувати    рівновагу на одній нозі. Під час занять діти звикають до певної дисципліни, привчаються до акуратності, порядку. У вправах з ковзанами на льоду завжди існує небезпека падіння. Заняття катанням на ковзанах сприяють вихованню таких цінних рис вдачі, як сміливість, рішучість, упевненість у своїх силах.

Катання на ковзанах доступно дітям старшої групи.

Техніка катання на ковзанах

Посадка ковзаняря. Ноги злегка зігнуті, тулуб трохи нахилений вперед, руки вільно зігнуті і розведені вниз-в сторони. Голову слід тримати прямо, дивитися вперед.

Відштовхування ногами. Ковзаняр відштовхується по черзі то одній, то іншою ногою і ковзає плавно.

Поворот здійснюють по кругу найчастіше вліво. Для цього ліву ногу ставлять на зовнішнє ребро леза, а відштовхуються тільки правим лезом убік, протилежну до повороту.

Гальмувати можна декількома способами: "напівплугом", "плугом".

КАТАННЯ НА САНЧАТАХ

Значення: Катання на санчатах не лише розвага для дітей - воно має великий вплив на фізичний розвиток і загартування організму дитини (залучає до роботи майже усі великі м'язові групи, сприяє енергійному обміну речовин в організмі, підсилює функціональну роботу внутрішніх органів). Катання на санчатах пов'язане з активним сприйняттям природи, орієнтацією в зовнішньому середовищі. Воно пов'язане з проявом вольових зусиль, з яркими емоційними переживаннями. Усе це сприяє розвитку психічних процесів дитини, його усебічному розвитку. Діти привчаються проявляти  волю, долати труднощі і перешкоди, допомагати один одному.

Техніка катання на санчатах

Ведення санчат. Діти ведуть санчата взявшись за мотузок обома руками або однією рукою (правою або лівою).

Сидіння на санчатах. Дітей вчать сідати на санчата. При цьому дитина стає збоку санчат, бере мотузок обома руками, переносить ногу через санчата і опускає її на полоз. Потім сідає на середину санчат, другу ногу ставить на інший полоз.

Спуски з гори. Діти дошкільного віку зазвичай катаються на санчатах сидячи, ноги при цьому мають бути поставлені на полози.

Гальмування. На схилах дітям показують і простий спосіб  гальмування обома ногами. Для гальмування ноги слідує поставить на сніг і п'яти притиснути до поверхні, руками потрібно триматися за мотузок  і, легко підтягнувши його до себе, злегка відхилятися назад.

Повороти. Повороти здійснюються в праву і ліву сторону. Під час повороту гальмування робиться тією ногою, у бік якої виконується поворот (у праву сторону - правою ногою, в ліву сторону - лівою ногою). Мотузок підтягується руками до себе, при цьому слід злегка відхилитися назад.