4 курс (спеціалізація) Навчання дошкільників плаванню

Навчання дітей дошкільного віку плаванню

ЗМІСТ

1. Значення плавання в житті людини.                                                     

2. Способи плавання.                                                                                  

3. Організація і методика навчання плаванню. 

4. Забезпечення безпеки занать під час занять плаванням.

5. Рекомендації вихователям.

 Література   

         1. ЗНАЧЕННЯ ПЛАВАННЯ  В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Плавання – спортивна вправа, яка сприяє оздоровленню, фізичному розвитку і загартовуванню дітей. Купання, плавання, ігри та розваги на воді — один із самих корисних видів фізичних вправ, вони сприяють оздоровленню дітей, зміцнюють їх нервову систему. Тому, чим раніше привчити дитину до води, навчити її плавати, тим швидше визначиться позитивний вплив плавання на розвиток всього дитячого організму.

Насамперед, м'язова система дитини дошкільного віку розвинена слабко, її маса складає 22-24% маси тіла (у дорослого - 40%). За  своєю будовою м'язи дітей відрізняються від м'язів дорослої людини. М'язи дитини містять більше води, і менше білкових та неорганічних речовин, їх механічна міцність нижче, м'язові пучки ще погано сформовані, недостатньо розвитий і інерваційний апарат м'язової системи.

У дитини м'язи скорочуються повільніше, ніж у дорослого, але самі скорочення відбуваються через менші проміжки. Вони більш еластичні і при скороченні в більшій мірі коротшають, а при розтяганні подовжуються. Цими особливостями м'язової системи дитини визначається той факт, що діти швидко стомлюються, але фізична стомлюваність швидше і проходить. Звідси зрозуміла непристосованість дитини до тривалих м'язових навантажень.

Плавальні рухи дитина робить за допомогою великих м'язових груп рук, ніг, тулуба, уже в 3—5 років. На тлі їхньої інтенсивної діяльності в рухи включаються слаборозвинені дрібні групи м'язів. Тому для всебічного розвитку м'язової системи дітей заняття плаванням особливо сприятливі.

Рухи під час плавання характеризуються великими амплітудами, простотою, динамічністю. У циклі плавальних рухів напруга і розслаблення м'язових груп послідовно чергуються, і м'язи дитини знаходяться у сприятливих умовах. Короткочасні м'язові   напруги,   чергуючись   з   моментами   розслаблення,  не стомлюють дитячий організм, дозволяють йому справлятися зі значним фізичним навантаженням протягом досить тривалого часу.

Серцево-судинна система дитини добре пристосована до потреб зростаючого організму. Обсяг крові в дитини (на 1 кг маси) відносно більший, ніж у дорослого, але шляхи пересування її по судинах коротші і швидкість кровообігу вища. Судини відносно широкі, і струм крові по них від серця не утруднений. Тік крові в напрямку до серця полегшується великою рухливістю дитини: м'язи під час руху проштовхують венозну кров по судинах. Але треба мати на увазі, що серце дитини швидко стомлюється при напрузі, легко збуджується і не відразу пристосовується до навантаження, що змінилося, а ритмічність його скорочень легко порушується. Звідси необхідність частого відпочинку для дитячого організму. Ці особливості серцево-судинної системи дитини треба враховувати при виборі фізичних вправ.

Тож  фізичне навантаження на серце під час плавання можна довільно дозувати, плавання є одним з найефективних видів лікувальної фізичної культури, що сприє розвитку і зміцненню здоров'я тих, у кого ослаблена серцева діяльність.

Органи дихання дітей мають свої особливості: вузькість дихальних шляхів, ніжність і легка подразливість слизових оболонок, велика кількість у слизових оболонках і стінках дихальних шляхів кровоносних і лімфатичних судин. Це обумовлює легке проникнення інфекції в органи дихання, сприяє виникненню запальних процесів дихальних шляхів.

У людей, що систематично займаються плаванням, розвинена дихальна мускулатура й органи диханя, спостерігається гарна погодженість подиху з рухами. При плаванні людина дихає чистим, позбавленим пилу і досить зволоженим повітрям. При вдиху під час плавання дихальні м'язи несуть додаткове навантаження в зв'язку з необхідністю переборювати опір води, необхідне  зусилля  відбувається   і   при   видиху  у  воду.   Внаслідок посиленої діяльності дихальні м'язи зміцнюються і розвиваються, поліпшується рухливість грудної клітини, збільшується життєва ємність легень. У плавців вона сягає 5000—7300 м³ і більше.

Систематичні зняття плаванням, купання сприятливе впливають на розвиток органів дихання дошкільника. Життєва ємність легень зростає в них до 1600-2100 м^³.

Опорно-руховий апарат дитини знаходиться в стадії формування. Хребет у дитини м'який, еластичний, природні вигини його ще не закріплені й у лежачому положенні випрямляються. Через таку особливість він легко піддається ненормальним вигинам, що можуть потім закріпитися, утворити деформацію. При плаванні підйомна  сила води, що підтримує дитину на поверхні, як би полегшує тіло, тому знижується тиск на опорний апарат, кістки особливо на хребет. У зв'язку з цим плавання є ефективним засобом зміцнення кісток, активно використовується як коригуючий  засіб.

У дітей дошкільного віку ще недостатньо развитий тазовий пояс, тільки починається окостеніння хрящової тканини. Тому надмірно різкі навантаження на нижні кінцівки дітей  протипоказані, зокрема не можна рекомендувати стрибки, в воду з висоти більш ніж 40—50 см. М'які, ритмічні рухи ніг при плаванні забезпечують велике і різнобічне навантаження на нижні кінцівки. Тим самим створюються дуже сприятливі умови для поступового формування і зміцнення твердої опори нижніх кінцівок.

Через вікову слабість зв'язково-м'язового апарата і процесу окостеніння, що незакінчився, стопа дитини легко піддається деформації, у результаті часто розвивається плоскостопість. Вона може бути викликана надмірним навантаженням на стопи або неправильним розподілом   на її внутрішнє і зовнішнє склепіння. Велика динамічна робота ніг у безопорному положенні при плаванні впливає на формування дитячої стопи, допомагає попередити захворювання плоскостопістю.

До 6 років у дитини в діяльності центральної нервової системи процеси збудження ще переважають над процесами гальмування, тому, як правило, дошкільник дуже рухливий, його рухи швидки, імпульсивні, увага не стійка. Дитині дошкільного віку властива схильність до наслідування. У зв'язку з цим під час  навчання дітей рухам доцільно використовувати показ. Разом з тим у дошкільному віці відбувається активне оволодіння мовою, тому пояснення при розучуванні рухів має також велике значення.

У 5-6 років діти досить добре засвоюють і виконують різні довільні рухи.   Однак  у   них   спостерігається ще деяка  непідготовленість  до  виконання складних рухових   дій   через   повільну   концентрацію  гальмування, відзначається  слабка здатність контролювати  м'язове навантаження. У зв'язку з цим рухі дошкільників часто неточні, безладні, не економномічні, супроводжуються  залученням  у роботу зайвих  груп  м'язів,  значним посиленням   діяльності    серцево-судинної    і    дихальної систем.

Правильне фізичне виховання дитини неможливе без загартовування всього організму. Найефективніші засоби загартовування є повітря, сонце, вода. Найбільш діюче -  загартовування водою. Його легко диференціювати за силою і тривалістю. Особливо ефективні купання, плавання, тому що поєднують в собі вплив на організм дитини води, повітря, сонячних променів і супроводжуються рухом.

Чому загартовування організму так необхідно для здоров'я людини?

Людський організм існує в нероздільній єдності з навколишнім середовищем. Великий російський фізіолог І.М. Сєченов говорив, що живий «організм без зовнішнього середовища, що підтримує його існування, неможливий». Сама сутність буття тваринного організму як «складної відособленої системи» (И. П. Павлов) складається в постійному  врівноваженні  внутрішніх   сил   цієї   системи   із  силами   зовнішнього   світу.

Підтримці постійності температури внутрішнього середовища сприяє кора головного мозку. Але в механізмі теплорегуляції велике місце займає шкіра, тому що тепловіддача організму залежить від обсягу циркулюючої в шкірі крові. «Шкіра - це постійний одяг організму, і отже, від того, скільки крові циркулює в шкірі (а кров - об'єднувачка тепла), залежить і те, скільки тіло віддасть тепла в навколишню атмосферу».

У свою чергу температура шкіри залежить від температури зовнішнього середовища, швидкості і напрямки руху повітря, сонячної радіації, часу доби, вологості, а також від внутрішніх факторів — анатомічного розташування окремих її ділянок, статевих і вікових особливостей людини й ін. Найбільший вплив із усіх факторів зовнішнього середовища на зміну шкірної температури робить навколишня температура.

Тіло  людини  віддасть тепло  в  навколишнє  середовище  переважно   через  шкіру   (80—90%   усієї  тепловіддачі).   У дітей поверхня тіла відносно маси більше, ніж у дорослого.

Співвідношення маси і поверхні тіла у дитини 1 року на 1 кг маси-528 см² поверхні шкіри, 6 років —456 см², 10 років —423 см², тоді як у дорослої людини на 1 кг маси приводиться усього лише 221 см² поверхні шкіри. Терморегуляторні функції дитячого організму недосконала. Тому тепловіддачі в дитини дошкільника більше, ніж у дитини більш старшого, а тим більше в дорослого. Звідси ясно, чому організм дитини, що знаходиться у воді, легше піддається переохолодженню, ніж організм дорослої людини.

Перебування у воді викликає підвищену віддачу тепла, і віддача тепла організмом буде тим більше, чим нижча температура води.

Коли людина занурюється в прохолодну воду, шкіра його блідне,  поверхневі кровоносні судини звужуються. Кров приливає до внутрішніх органів. Цей процес викликає відчуття ознобу. Подих поглиблюється і сповільнюється. Захисною реакцією організму на подразнення холодною водою є рефлекторне почервоніння. У результаті відбувається приплив крові від внутрішніх органів до шкіри. Поверхневі судини розширюються, шкіра червоніє, подих учащається. Обмін речовин в організмі підсилюється. Людина відчуває  тепло.

При тривалому перебуванні людини у воді температура його тіла трохі знижується. Знову настає звуження судин шкіри, як захисна реакція організму виникає озноб, починається скорочення м'язових волокон шкіри, утвориться «гусяча шкіра». Це так називаний вторинний озноб. Подальше перебування у воді може супроводжуватися появою синюшності шкіри і слизових оболонок, можливі до інші несприятливі зміни в організмі, тому треба виходити з води вчасно і зігріватися.

При систематичному купанні, плаванні судинна система людини здобуває властивість швидко пристосовуватися до змін температури води. Людина звикає довгостроково знаходитися в середовищі з більш низькою температурою.  Виникає стійке пристосування до холоду.

От чому плавання є таким ефективним засобом загартовування організму взагалі і дітей дошкільного віку особливо.

Уміння плавати необхідно в житті. Плавання не тільки корисне  для   оздоровлення   і   фізичного   розвитку   людини. Уміння   плавати   є   навичкою,   необхідною   людині   в найрізноманітніших ситуаціях.

Звідси важливе значення масового навчання плаванню дітей починаючи з дошкільного віку. Немає потреби вказувати на значну кількість нещасних випадків на воді, що відбуваються щорічно через невміння плавати. Якщо ж  дітей  привчити вільно триматися на воді, навчити пропливати хоча б невелика відстань, то багато дитячих життів будуть захищені  від можливого нещастя.

Заняття плаванням мають величезне виховне значення. Вони створюють  умови для виховання сміливості, дисциплінованості, врівноваженості в дітей, сприяють розвитку уміння діяти в колективі, допомагати один одному. Уміння плавати,  придбане в дитинстві, зберігається на все життя.

Уміння плавати допомагає людям багатьох професій. Робота й а морському і річковому транспорті, на спорудженні гідроелектростанцій., мостів, гребель, каналів, мисливському і рибному промислах, праця геологів і багато інших професійних занять нерідко поєднані  з необхідністю вміти гарно  плавати. Також і активний відпочинок, як правило, включає плавання у водоймах і басейнах.

Основна мета навчання плаванню дошкільників полягає  сприянні їхньому оздоровленню, загартовуванню, у забезпеченні всебічної фізичної підготовки. Разом з тим навчання плаванню в ранньому віці має велике значення і для більш широкого залучення дітей у такі масові види спорту, як веслування, вітрильний спорт, туризм і ін. Воно є настільки ж необхідним умінням, як і уміння бігати, стрибати, ходити на лижах, їздити на велосипеді і т.д.

Багато відомих плавців навчилися плавати у  віці 4-5 років, а з 6-8 років уже регулярно тренувалися. Тому дуже важливо якомога раніше знайти здатності  дітей і до спортивного плавання, формувати прагнення до гострої боротьби і перемог на цьому поприщі.

Що стосується найближчих задач занять плаванням, то вони заключаються  в тім, щоб дати дітям можливість звикнути до умов   незвичайної  для  їх середовища: освоїтися  у  воді, прищепити їм звичку і любов до користування водою.

Приступаючи до навчання плаванню дошкільників, завжди треба мати на увазі ці положення, спиратися на них, проводити них у життя.

           2.  СПОСОБИ ПЛАВАННЯ

Способи   плавання   різноманітні:   «кроль   (на   грудях   і   на спині), брас (на грудях і на спині), дельфін, спосіб плавання на боці й ін.  Дітей дошкільного віку  доцільно навчати способу плавання  кроль:  кроль на грудях, кроль без винесу рук, кроль на спині.

Цей спосіб плавання є найбільш природним, тому що узгодження рухів кінцівок у всіх його різновидах засновано на механізмі координації рухів рук і ніг, близьких до таких рухів людини, як повзання, лазіння, ходьба.

Важливо також знати, що діти,  які навчилися плавати кролем згодом швидко і без великих утруднень опановують всіма іншими способами плавання. Це відбувається тиму, що під час плавання кролем виробляється правильний, ритмічний подих, установлюється висока погодженість рухів з подихом, так необхідна при плаванні будь-яким іншим способом. Рухі  при плаванні кролем настільки прості і природні, що не стають перешкодою для розучування рухів інших способів плавання. (У цьому відношенні, наприклад, стиль брас або плавання на боці більш ускладнені). Тому можна вважати, що первісне оволодіння кролем закладає в дітей основу всебічної плавальної підготовки, створює у виді придбаних навичок і умінь задатки, необхідні для оволодіння плаванням будь-яким іншим способом.

Кроль на грудях

Положення  тіла.  При  плаванні кролем на  грудях тіло плавця вільно лежить на поверхні води в горизонтальному положенні, обличчя  опушене у воду. Для вдиху плавець повертає голову убік.

Рухи ніг. Вільно випрямлені ноги по черзі і без напруги роблять руху вгору і зверху вниз. При русі знизу вгору ноги випрямлені, при русі зверху вниз злегка згинаються в коліні. Ширина розмаху ніг близько 36 см. При правильній роботі ніг на поверхні води показуються тільки п'яти, рухи ніг залишають рівномірний пінистий слід.

Рухи рук. Основну рушійну силу при плаванні кролем створюють руки.  Розглянемо рух однієї руки з вихідного положення рука витягнута вперед. З цього положення рука вільно опускається вниз, злегка згинається в лікті, робить гребок. До середини гребка рух руки поступово прискорюється, гребок закінчується біля стегна. Під час гребка пальці рук з'єднані і трохі зігнуті, щоб кисть краще захоплювала воду.  Закінчивши  гребок,   руку   м'яко  виймають з води.

При цьому лікоть показується на поверхні води раніше, ніж зап'ястя. Потім руку швидко проносять  вперед по повітрю, м'язи рук у цей час розслаблені. Проти однойменного плеча перед головою рука занурюється у воду. Спершу у воду вносить кисть зі спрямованими вперед пальцями, потім передпліччя і плече. Рука вільно витягається вперед. Снову робиться гребок.

Точно так само працює й інша рука. Руки почерзі то  гребуть, то проносяться по повітрю.  У той момент, що коли гребкова рука  підходить до вертикальному положення, інша рука починає занурюватися у воду.

Таким чином, при плаванні кролем руки плавця велику частину часу знаходяться під водою. Вони як би наздоганяють одина одну, тому що по закінченні гребка руки проносяться по  повітрю у вихідне положення наступного гребка в більш швидкому темпі в порівнянні з гребком. Цим забезпечується так називаний наплив у плаванні, збільшується поступальний  рух плавця вперед.

Узгодження рухів ніг і рук. Ноги при плаванні кролем на грудях працюють частіше, ніж руки. У той час, як руки виконують два гребки, ноги роблять кілька послідовних рухів знизу вверх і зверху вниз.

Подих. Для вдиху при плаванні кролем на грудях голову повертають у бік так, щоб рот з'явився на поверхні води. Повертати голову можна в будь-яку сторону. Коли ліва (права) рука займає вертикальне положення, голова повертається вліво (вправо) настільки,  щоб  рот   виявився   над  водою.   Вдих   відбувається через рот, потім голова повертається у вихідне положення.

Одночасно з цим починається видих у воду. Він повинний бути повний і рівномірний, виконуватися одночасно через ніс і через рот. Видих  продовжується до того моменту, коли рука знову підійде до вертикального положення, а голова повернеться на вдих.

Кроль на грудях без виносу рук.

При плаванні кролем на грудях   без виносу рук,  положення тіла таке ж, як і при плаванні кролем на грудях, з тією тільки різницею, що голова плавця знаходиться над водою і лише підборіддя занурене у воду.

Рухи ніг. Ноги працюють, як при плаванні способом кроль.

Рухи рук. З вихідного положення рука витягнута вперед, вона опускається вниз, робить гребок у напрямку до стегна. Потім вона згинається в лікті і під водою витягається пальцями вперед. Виносити руку над водою не треба. У той час, як одна рука витягається вперед, інша гребе. Рухи рук повинні бути плавними.

Узгодження рухів рук і ніг. На кожен гребок рукою звичайно приходиться три удари ногами.

Подих. На перші два гребки руками варто робити вдих, на наступні два - видих. На початку навчання вдих і видих робиться над водою. В міру оволодіння цим способом вдих треба робити над водою, а видих - у воду.

Кроль на спині.  Положення тіла плавця у воді горизонтальне. Голова вільно опущена (але не закинута назад) у воду, обличчя звернено догори.

Рухі ніг дуже близькі рухам ніг при плаванні кролем на грудях. Плавець, що пливе кролем на спині робить безперервні рухи ніг зверху вниз і знизу вверх, злегка згинаючи ноги у колінах. На поверхні води при правильній роботі ніг показується тільки кінчики пальців.

Рухи рук. У вихідному положенні рука витягнута за головою. На початку гребка руку відводять убік - вниз. Гребок виконується до стегна. Після цього руку виймають з води, через верх проносять по повітрю за голову й опускають у воду в початкове положення. У той час,  коли одна рука робить гребок, інша знаходиться в повітрі і проноситься у вихідне положення.

Узгодження рухів рук і ніг. Ноги при плаванні кролем на спині працюють частіше, ніж руки (як і в кролі на грудях). На пару гребків лівої, і правої руками приходиться кілька рухів ніг.

Подих. Подих виробляється над водою і погоджується з рухами рук. Вдих робиться на початку гребка одною рукою, скажемо правої. При підніманні її над водою починається видих, що продовжується  до слідуючого  гребка   цією  ж  рукою. Вдих, як правило, робиться ротом. Видихнув відбувається через рот або ніс.

3.  ОРГАНІЗАЦІЯ    І   МЕТОДИКА   НАВЧАННЯ    ПЛАВАННЮ

Навчання плаванню дітей дошкільного віку повинне бути явищем повсякденного життя в родинах і в дитячих садах.

Організовані заняття плаванням у дитячих садах можуть проводити вихователі, що одержали попередню підготовку. Вони повинні вміти плавати, бути знайомими з технікою способів плавання і методикою навчання. Їм необхідно опанувати прийомами рятування потопаючих і мірами попередження нещасних випадків на воді. У допомогу вихователям залучається обслуговуючий персонал і медична сестра дитячого садка.

Лікар дитячого саду здійснює постійний нагляд на санітарних станом місця навчання плаванню, систематично стежить за станом здоров'я дітей, що займаються.

Купання і навчання плаванню можна починати з дітьми, допущеними до занять лікарем, з перших днів їхнього приходу в дошкільну установу, якщо для цього, звичайно, є умови. У літню пору у відкритому басейні дитячого саду доцільно купати всіх дітей, а навчання плаванню починати з дітьми 3-4, а то і 5 років. Усе залежить від фізичної підготовки дітей та кваліфікації вихователя. Для занять плаванням з малятами краще використовувати штучний басейн. Ширина і довжина його  можуть бути довільними, але не менш 5х5 м, глибина - до 70-80см. Форма басейну може варіюватися в залежності від місцевих умов (сама зручна форма — прямокутна). Бажано, щоб басейн мав штучний підігрів води, особливо для середньої і північної смуги нашої країни.

При   використанні   для   купання  природної  водойми - ріки, озера, моря - заздалегідь треба визначити місце  берега  і підготувати для  купання, ігор і навчання дітлахів плаванню. При виборі такого місця варто враховувати характер водойми і берега, стан дна, характер течії, відстань до дитячого   садка.   Бажано,   щоб   це   місце   було   укрито   від вітрів.

Для занять плаванням рекомендується вибрати місце з рівним піщаним дном, щільним і не мулистим. Перехід від більшої глибини до меншої повинний бути рівномірним, пологим. Дно треба завчасно обстежувати й очистити від усяких сторонніх предметів: каменів, корчів, водоростей і т.д.

Глибину треба ретельно виміряти на всій ділянці, де будуть проходити заняття. Обов'язково перевірити, чи немає  на дні ям. Для дітей 4—7 років глибина водойми не повинна перевищувати 80 см.

Швидкість течиї повинна бути незначною (не більш 5—7 м/хв). Відведене для купання і плавання місце повинно бути розташоване вниз по течиї, вдалині від місць полоскання білизни і виходу стічних труб. Купатися діти повинні в чистій, прозорій воді. Санітарна придатність води для купання визначається санітарно-епідеміологічною службою. Берег водойму не повинен бути занадто крутим і слизьким. Якщо природний спуск до води крутий, то треба зробити драбинку або дерев'яний місток. Вихід до води повинний бути вільний від кущів і дерев. Добре, якщо на березі є підходяще сухе місце для прийому сонячних ванн і ігор.

Варто визначити межі, призначені для плавання. Їх позначають або мотузкою з пінопластовими поплавцями, або тичинами з укріпленими на них яскравими прапорцями. Ще краще відгородити місце легким дерев'яним заборчиком. Можна організувати і «жабник», спеціально виготовивши дерев'яну шухляду з дном і закріпивши її на дні водойми. Примірна площа місця, що обгороджується, 8х16 м при цьому 16 м відміряється до лінії берега і 8 м - по напрямку від берега до глибокої частини водойми. Придатність місця для плавання повинна бути погоджена з організацією ОСВОД.

Весь інвентар, що може знадобитися для ігор у воді і занять плаванням - гумові надувні м'ячі, круги, іграшки, плавальні дошки, канат, мотузки й ін., варто підготувати заздалегідь. Кількість плавальних дошок, кругів, іграшок повинно дорівнювати числу дітей в одній навчальній групі. Необхідно кожній дитині мати зручний і гігієнічний костюм, предмети туалету.

Заняття плаванням являють собою ланку цілісного процесу фізичного виховання в літній період. Вони включаються в   режим дня дитячого садка. Це допомагає організації дитячого колективу, скорочує  час на підготовку до занять, полегшує роботу вихователів.

У дитячому садку заняття плаванням зручно проводити з 11 год або після пообіднього сну з 15 год 30 хв щодня. Для дітей дошкільного віку в жаркі дні припустиме купання, плавання 2—3 рази в день.

Тривалість перебування у воді, в залежності від погодних умов і температури води, віку дітей і кількості проведених занять, коливається від 3-5 до 15-20 хв. Якщо діти купаються вдруге, то не треба дозволяти їм знаходитися у воді більш 4-8 хв.

Після тривалих перерв у заняттях тривалість перебування дітей у воді повинна зменшуватися, а потім знову поступово зростати.

Починати заняття у воді треба навесні, коли температура води у водоймі досягне 22-23градусів, а повітря  прогріється до 25-26. На першому занятті діти можуть знаходитися у воді зовсім небагато-3-4 хв.

При температурі воли нижче 20-19 групові заняття з плавання не проводяться, їх слід замінити обливанням або душем. Купатися і плавати можна дозволяти в такому випадку в індивідуальному порядку найбільш загартованим дітям.

Слід зазначити, що при більш високій температурі води дошкільники краще освоюють пропонований навчальний матеріал. Це залежить від ряду причин: збільшується тривалість перебування дітей у воді; тепла вода менше збуджує дітей, а увага їх залишається більш стійкою, рухи менш різкими; стимулюється психологічн налаштування дітей - вони знають, що у воді можна буде бути довше,  уважно вислуховують пояснення викладача, ретельно повторюють вправи. Але не слід захоплюватися купанням тільки в теплій воді - це знижує ефект загартування.

Діти займаються плаванням по групах і число їх в одній групі не повинне бути більше 12-15. У групу треба підбирати дітей одного віку або суміжного, близького, наприклад дітей 4 років поєднувати в групу з дітьми 5 років, п'ятирічних дітлахів - з шестирічними і т.д. Комплектуючи групи, варто звертати увагу на фізичну підготовленість дітей. Хлопчики і дівчатка займаються разом.

           Вихователь проводить заняття з кожною групою дітей по черзі. Перед тим як ввійти у воду, він обов'язково повинний перерахувати дітей або провести поіменний переклик. Те ж повторюється після виходу із води.

Поки вихователь займається з однією групою, інші спокійно грають на березі, загоряють під доглядом помічника, медсестри або вихователя іншої групі. Під час ігор на березі і прийому сонячних ванн кожна дитина повинна обов'язково мати на голові легку шапочку, панамку і т.д.

Навчання плаванню в дитячому саду проводиться у формі занять. Протягом усіх заняття основна увага приділяється всебічному фізичному розвитку дітей. На кожному з них послідовно вирішуються наступні задачі: організувати групу, ознайомити з новими вправами щодо техніки плавання, розучити вправи для освоєння у воді й елементи техніки плавання, пограти, організовано завершити заняття.

Заняття починається з шикування  групи. Потім на березі діти знайомляться з новими рухами, вправами для оволодіння технікою плавання й іграми. Увійшовши у воду, вони розучують способи плавання, грають, виконують різноманітні вправи. По закінченні заняття проводяться ігри заспокійливого характеру і вільне плавання.

На берег діти  виходять за сигналом вихователя. Він перевіряє, чи усі вийшли з води, перераховує дітей. Вийшовши з води, діти добре обтирають рушником усе тіло. Якщо день прохолодний або дує свіжий вітер, хлопці після плавання надягають маечки або навіть теплі сорочки з довгим рукавом, кофточки. Малятам треба допомогти, старші дошкільники проробляють все це самостійно.

 Методика навчання плаванню дітей дошкільного віку повинна спиратися на основні дидактичні вимоги педагогіки. Загальнодидактичні принципи - свідомості, систематичності, наочності, наступності є головними в навчанні. А методичне положення теорії фізичного виховання - принцип зростання навантаження, повторності здійснюються при проведенні занять у відповідності з віковими особливостями дітей.

Обов'язковий у роботі з дошкільниками індивідуальний підхід. Крихкість, несформированностъ дитячого організму вимагає ретельного обліку здібностей, схильностей, а головне — можливостей кожної дитини. Тільки при суворому урахуванні статі, віку, ступеня фізичного розвитку і здоров'я, схильності простудним захворюванням, звички до води і змін температурних умов, індивідуальні реакції на фізичні навантаження можна знаходити найбільш вірні прийоми роботи при навчанні плаванню дітей.

Ведуче місце повинне займати ігровий метод. Він забезпечує необхідну зацікавленість дітей у навчанні плаванню. дозволяє збільшувати число повторень тих самих вправ, використовувати різноманітні вихідні положення. Використання ігор допомагає забезпечити емоційність занять. Ігровий характер навчання відбиває також необхідність уважного, вимогливого, але в той же час невимушен-ласкавого підходу до дітей, обумовлює живу участь вихователя в процесі навчання.

Ігри, як правило, повинні містити раніше розучені дітьми елементи плавання і різні підготовчі до плавання вправи. У навчанні повинні бути використані прості і доступні дидактичні посібники,  різноманітні за формою,   призначенням.

Освоєння різних рухів відбувається шляхом багаторазового повторення них.  Кількість повторень повинна зростати поступово. З огляду на, що повторення рухів є одноманітною діяльністю і стомлює дітей, в одному занятті треба пропонувати їм виконувати різноманітні вправи.

 Дошкільники на основі наслідування краще опановують, цілісними руховими актами. Тому треба створювати в них цілісне представлення про досліджуваний спосіб плавання. Для цього як на першому, так і на наступних заняттях необхідно багаторазово показувати той чи інший спосіб  виконання.

У зв'язку з особливостями розвитку мислення дітей у цьому віці (конкретність, предметність, сильно виражена здатність наслідування й ін.) показ має дуже велике значення при навчанні плаванню. Усі вправи, що розучуються дітьми повинні бути показані вихователем. Показ треба здійснювати в тих же умовах, у яких буде проводитися вправа (на суші, у воді).

Особливо важливий при навчанні плаванню показ вправ. проведених у воді. У такому випадку діти не тільки зрительно сприймають структуру руху, але і переконуються в тім, що виконання цього руху у волі цілком можливо. Це у свою чергу породжує впевненість і сміливість при виконанні вправ, сприяє найшвидшому утворенню нових навичок.

Не завжди діти відразу схоплюють правильне виконання нового руху. Тому його треба демонструвати по багато раз як на одному, так і протягом декількох занять.

Найкраще показувати вправи безпосередньо перед їх виконанням, роблячи всі рухи правильно, чітко, легко і красиво, без напруги.

Треба завжди давати можливість дітям показувати свої досягнення у виконанні тих або інших завдань вихователеві або іншим дітям. Це активізує їхню участь у процесі навчання і може служити дисциплінуючим   фактором.

Показ обов'язково повинний супроводжуватися доступними для дітей поясненнями. Розповідь, бесіда, пояснення, своєчасне зауваження стимулюють цілеспрямоване, свідоме оволодіння рухами.

          Велике місце в мисленні дитини-дошкільника займає образ. У навчанні плаванню образні порівняння в назвах і поясненнях вправ повинні широко застосовуватися. Такі назви вправ, як «Рибка у воді», «Ніс потонув», «Раки», «Акула» і ін., допомагають створити реальні уявлення про  виконання вправ, полегшують оволодіння ними. Природно, образ повинний бути зрозумілий дітям, інакше наслідування йому неможливо. Але треба мати на увазі, що орієнтація тільки на імітаційні вправи або надмірне захоплення цікавістю образа, негативно впливають на загальну організованість і чіткість виконання вправ. Тому не треба зловживати ними.

Пояснення, розповідь вихователя на заняттях плаванням повинні мати чітку виразну форму. Тон розмови повинний бути завжди рівним, спокійним. Авторитетно пред'явлена вимога точно виконується дошкільниками.

У роботі з дітьми  4-6 років не слід використовувати велику кількість команд і підрахунків у розучуванні вправ. Головне на групових заняттях - це авторитет вихователя: його погляд, вираз обличя тон, жест призивають дітей до порядку. Вони повинні відчувати контроль за своєю поведінкою. Це  допомагає дітям зосередити увагу, привчає виконувати завдання по першому слову вихователя. У процесі занять дітям треба нагадувати, що за ними спостерігають, робити зауваження, часто повторювати: «дивлюся», «покажи», «зроби», «постежу» і т.д.

Відношення вихователя до дітей у групі повинне бути чуйним, ласкавим, однаково рівним до усіх.

Заняття плаванням дуже емоційно сприймаються дітьми. Вони з задоволенням, хлюпаються, бризкаються, плавають. Але іноді їхнє поводження у воді стає занадто гучним, надмірно збуджуючим, діти позбавляються здатності реагувати на вимоги вихователя. У таких випадках можна застосувати і покарання

Однієї з мір покарання є догана з точною вказівкою причин невдоволення вихователя. Дітей, що грубо порушують дисципліну занять, можна виводити з води, не допускати до занять. Караючи дитину-дошкільника, треба зберігати повагу до його особистості. Винного треба вивести з води, наказати  йому одягтися й  посадити під час занять на лавочці на очах у всієї групи. На наступному ж  занятті треба зробити вигляд, що нічого не трапилося і розмовляти з дитиною як і раніше дружньо.

Таке відношення, як правило, трохи бентежить покаранного, він намагається виконувати усі вимоги якнайкраще й уважніше.

Оволодіння навичкою плавання досить складно для дошкільників, у зв'язку з цим у навчанні  плаванню треба використовувати значну кількість різноманітних підготовчих  вправ й ігор.

З кожною вправою діти знайомляться спочатку на березі, а потім розучують його у воді. Ознайомлення з новим навчальним матеріалом на березі важливо, тому що час перебування дітей у воді обмежений (10-15 хв.), а водне середовище надзвичайно  збуджує дітей, у результаті чого увага розсіюється, вони погано сприймають незнайомий матеріал. Крім того, знаходячись під час пояснень і показу нового матеріалу у воді без рухів, діти через підвищену тепловіддачу швидко переохолоджуються.

Але і зловживання великою кількістю вправ на суші спричиняє зниження уваги. Тому доцільно пропонувати дітям на суші 2-3 вправи, а потім займатися з ними у воді.

Дозування навантаження при виконанні вправ для дівчаток і  хлопчиків однакові, але воно змінюється в залежності від віку дітей: дітям 3-4 років навантаження дається трохи легчі, чим 5 і тим більше 6 років.

 Указівки, що нижче приводяться, по дозуванню навантаження в кожнім конкретному випадку можуть мінятися вихователем. Так, наприклад, при низькій температурі води і повітря кількість повторень вправ може бути зменшено, а інтенсивність їхнього виконання збільшена (менша кількість вправ, пророблених у більш високому темпі).

    Заняття у воді варто завжди починати з виконання енергійних рухів. Закінчувати ж їх треба спокійними зануреннями у воду з головою і видихом у воду. У залежності від віку дітей ця вправа треба повторити наприкінці занять від 4-5 до 10-12 разів і більше. Вільне плавання підвищує емоційну забарвленість занять, дає дітям можливість самостійно випробовувати свої сили у виконанні тих або інших технічних прийомів, спробах плавати. Для розвитку активності, ініціативи у дітей необхідно в заняття вводити вільне плавання.

Трьох - чотирирічні малята (молодша група в дитячому саду), наслідуючи старшим дітям до час купання, добре засвоюють і самостійно виконують такі підготовчі вправи як занурення у воду з головою, ковзання й ін. При купанні їм можна показувати і пояснювати різні підготовчі до плавання вправі, послідовно навчати навичкам руху ніг.

Виправляти помилки дітей потрібно в процесі занять у визначеній послідовності. Природно, що спочатку дитина допускає в плаванні кролем значні помилки. Частіше усього в дошкільників вони залежать від ступеня загальної фізичної і координаційної підготовленості. Треба прагнути до того, щоб діти засвоїли загальний малюнок рухів способу плавання. В силу рухливості, неврівноваженості нервових процесів дітям дошкільного віку важко даються точні, чіткі рухи. Не треба жадати від них відразу ж точності в техніку плавання, Її можливо виробити лише в результаті тривалого часу. Але деякі грубі порушення в плаванні кролем на груди і на спині в дошкільників треба вчасно і послідовно виправляти.

Високе положення голови викликає неправильне положення тулуба й утрудняє подих. Тому насамперед слід виправити положення тіла, голови, потім добиватися правильного подиху. При низькому положенні таза глибоко у воду занурюються ноги, порушується рівновага у воді, ноги працюють в'яло, а іноді навіть тягнуться без руху.

Або, навпаки, діти роблять різкі, неритмічні, погано погоджені рухи ніг, ноги сильно зігнуті. На виправлення рухів ніг треба звертати багато уваги:  доти поки діти  не Навчаться правильно працювати ногами, не слід квапитися з виправленням інших помилок. Після того, як помилки в рухах ніг  будуть усунуті, можна приступити до виправлення помилок в рухах рук, а потім і в узгодженні всіх рухів.

Спершу треба помітити основну помилку. Виправлення  часте веде до усунення дрібних другорядних помилок. Не можна виправляти одночасно кілька помилок - це розсіює увагу дітей. Виправляючи  помилки слід, давати дітям установку на правильне виконання руху й уточнення виконання руху по ходу дії. При цьому вихователь повинний активно використовувати повторний показ, фіксувати увагу на правильному виконанні рухів окремими дітьми, організовувати виконання їх у парах, для взаємного самоконтролю.

4. Як забезпечити безпеку занять плаванням

       Для попередження нещасних випадків і травматичних ушкоджень на заняттях необхідно дотримувати наступні вимоги:

1. Проводити заняття в місцях, що цілком відповідають усім вимогам безпеки. Вони відгорожуються і дітям категорично забороняється запливати за межі позначених меж.
2. Підтримувати на заняттях строгу дисципліну. Не допускати неорганізованого купання і плавання, самовільних стрибків у воду і пірнання. Не дозволяти дітям штовхати один одного з  головою   у  воду, сідати  один  на  одного,  тримати за  руки   і за ноги.
3. До  початку занять у групі необхідно навчити усіх вихователів навичкам плавання, надання першої допомоги. Завідую­чий дитячим садком суворо контролювати ці уміння.
4. Допускати дітей до занять тільки з дозволу лікаря.
5. Проводити групові заняття на мілководді.
6. Не проводити групові заняття з плаванню при занадто низькій температурі води - нижче 18.
7. У місцях проведення занять мати приналежності для спасання потопаючих.
8. Проводити поіменний переклик дітей до входу у воду і після виходу з неї. Уважно спостерігати за дітьми, що знаходяться у воді.
9. Проводити заняття з групами, що не перевищують 12-15 чоловік на одиного вихователя. Дотримувати методично правильної послідовності навчання.
10. Для проведення занять вибирати таке місце, з якого однаково добре можна бачити всю групу і кожного  окремо.
11. Перші спроби плавання на глибокому місті проводити не більш ніж із двома-одним-двома дітьми під безпосереднім спостереженням вихователя, що веде заняття.
12. Стрибки у воді дозволяти тільки дітям, що вміють добре плавати.
13. У відкритій водоймі виконувати стрибок з дозволу вихователя з невеликої висоти   (0,5-1 м)  і тільки на ноги. Поверхня води під час стрибків повинна бути вільна. Глибина води в місці стрибків повинна бути не менш 1,5-2 м.
14.  Вести систематичне лікарське спостереження за станом здоров'я плаваючих дітей.
15. Періодично перевіряти санітарний стан води (особливо в ставках).
16. На судноплавних ріках забороняти плавати поблизу основної магістралі руху судів.
17.  Не зловживати можливостями дитини. Не давати для проплива дистанції більше 25-50 м. Дозволяти дітям плавати тільки уздовж берега.
18. Знати дітей, особливості характеру кожного. Їхні звички, а також індивідуальні дані фізичного розвитку і ступінь оволодіння навичками плавання. Суворо враховувати ці дані у своїй роботі.
19.  Якщо заняття проводиться на морі, не проводити їх при наявності хвиль. 

    5.  Рекомендації   вихователям

      Багато раз уважно вчитайтеся в приведені вимоги, строго дотримуйте їх у практиці своєї роботи. Пам'ятайте, що безпека дітей у наших руках і що саме непомітне на перший погляд недогляд в організації місця занять, в організації колективу дітей може привести до несприятливих наслідків. Бережіть життя дітей, вдумливо забезпечуйте міри безпеки, охороняйте дітей від можливих безглуздих випадків на воді. Роз'ясняйте їм небезпеку легковажного відношення до пропонованих вимог, домагайтеся свідомого їхнього виконання.

 Навчить дітей користуватися палицями, дошками, надувними кругами й іншими предметами, що плавають, як засобами, що  допомагають триматися на поверхні води.

Пояснюйте, у яких випадках необхідно кликати на допомогу, але,  ніколи не дозволяйте дітям подавати помилкові сигнали про допомогу. Купаючи дітей або навчаючи їх плавати, будьте готові в будь-яку хвилину зробити допомогу.

            Надання першої допомоги.  Якщо дотримуватися всіх мір попередження нещасних випадків, можливість їх при купанні і навчанні плаванню виключається. Масове ж навчання плаванню дітей починаючи з дошкільного віку є надійною  мірою попередження нещасних випадків на воді взагалі,

Однак можуть бути випадки, коли дитині треба надати першу  допомогу. Але насамперед дітям треба пояснити, як поводитися при різних обставинах.

Під час купання і плавання вода може потрапити у вухо. Це супроводжується неприємним відчуттям глухоти на одне вухо. У такому випадку треба вийти з води і як варто витерти вуха  рушником. Якщо вода все-таки залишається, треба зробити кілька підскоків на одній нозі (якщо вода в правому вусі, на правої, і навпаки), злегка нахиливши голову набік. Від легких  струсів вода з вуха випливає.

Може случитися, що дитина поперхнеться водою. У цьому випадку треба просто відкашлятися, а потім вдихнути. Можна злегка поплескувати дитину долонею по спині, більше заспокоюючи, чим  допомагаючи йому відкашлятися.

При порізі, подряпині треба змазати шкіру або ранку йодом або зеленкою і накласти стерильну пов'язку, що захищає, від забруднень і допомагає зупинити кровотечу. Для перев'язки найкраще використовувати стерильний бинт або індивідуальний пакет. При глибокому порізі протягом декількох днів не слід купатися, плавати.

У дітей рідко спостерігаються судороги у воді, але все-таки іноді вони можуть виникнути. Частіше  бувають судороги кінцівок, переважно ніг. Вони можуть наступити при плаванні в холодній волі, при перевтомі і різких рухах. При судорозі («звело ногу») треба підійти швидко до дитини, зупинити його, попросити по можливості розслабити зведений м'яз, допомогти йому встати на дно або вийти на берег і розтерти ногу до зникнення неприємного відчуття.

          Швидко, точно, зберігаючи повне самовладання і спокій, треба діяти у випадку, якщо дитина захлинеться і сховається під водою. Усім детям. находящимся у воді, наказати вийти на берег. Швидко добігти до потопаючої дитини (з огляду на швидкість і напрямок плину), узяти його на руки і винести на берег. Покласти дитину на рівну поверхню і, ставши на коліна збоку, закинути йому голову до відказу. Одною рукою утримувати голову потерпілого в закинутому положенні і зажати йому ніс іншою рукою підтримувати рот дитини відкритим для цього надавлюючи на підборіддя. Потім, роблячи глибокий вдих, нахилитися над постраждалої і рівномірно вдмухуючи повітря йому в рот, штучно стимулювати вдих. Видих спочатку відбувається в потерпілого за рахунок упадання грудної клітки.  Чим молодша дитина, тим менше повітря потрібно йому вдмухувати, тому не треба прагнути набирати повні легені повітря, робити вдмухування як би изо рота. Можна одночасно вдмухувати повітря в рот і в ніс дитини. У тому випадку, якщо в нього щелепи судорожно стиснуті і рот відкрити виявляється неможливо, варто проробляти штучне дихання з рота в ніс. Удмухування повітря в ніс повинне бути досить енергійним, Голова дитини при вдмухуванні повітря в будь-якому випадку повинна бути сильно закинута, у противному випадку повітря потрапить не в легені, а в шлунок. Удмухування рекомендується повторювати кожні 4-5 с.

Виконуючи штучне дихання, треба перевіряти  пульс. Якщо він не прощупується, відсутній,  штучне дихання поєднати з масажем серця. Масаж проводиться в такий спосіб. Кисті рук кладуть одна на іншу долонями вниз на середину грудини і роблять 4-5 толчкообразних натиснень на грудну клітку з інтервалами приблизно 1 с. Надавлювати на середину грудини  зверху-униз швидкими і досить сильними рухами. Після цього треба виконати 1-2 удмухування повітря в легені потерпілого. Масаж серця у дітей треба виконати з обережністю: надавлювати на грудину не занадто сильно і не всією долонею, а тільки пальцями. Як тільки подих відновиться, добре напоїти постраждалого гарячим чаєм.

Надання першої допомоги варто продовжувати до появи в дитини самостійного подиху або до прибуття медичної допомоги.

Список використаних джерел

1. Вавилова Е.Н. Укрепляйте здоровье детей. – М.,1986.

2. Вильчковький Е.С. Методика фізичного виховання в дитячому садку.

     – К., 1979.

3. Вильчковький Е.С. Развитие двигательной функции у детей. – К., 1983.

4. Вильчковький Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. – К., 1989.

5. Волкова С.С. Как воспитать здорового ребенка. – К., 1981.

6. Гришин В.Г., Осипов Н.Ф. Малыши открывают спорт. – М., 1975.

7. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і   дошкільного віку.  – 2-е вид. – К., 1979.

8. Дмитренко Т.І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку. –  К., 1976.

9. Осокина Т.И. Обучение плаванию в детском саду. – М., 1991.

10. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. – М., 1986.

11. Осокина Т.И. Как научить ребенка плавать. – 3-е изд. – М., 1976.

12. Спирина В.П. Закливание детей. – М., 1978.

13. Фомина А.И. Физкультурные занятия и спортивные игры в детском     саду. – 2-е изд. – М., 1984.

14. Цвек С.Ф. Спортивні вправи та розваги дошкільнят. – К., 1990.