4 курс Педагогіка. Особливості організації життя і навчальної роботи з дітьми 6-річного віку в дитячому садку і школі

Особливості організації життя і навчальної роботи з дітьми 6-річного віку в дитячому садку і школі.

Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 років є перехідним між дошкільним і молодшим шкільним періодами. З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра – тепер праця, гра, творчість підпорядковані навчанню.

Робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове врахування фізіологічних та психологічних особливостей.

Існує дві групи:

До першої групи належать психологічні особливості шестирічних дітей, на які педагог може спиратись під час організації навчального процесу. Дитина прагне до визнання з боку дорослого і намагається гарними вчинками заслужити це визнання. Шестирічна дитина ініціативниа, намагається відшукати межі для “можна” та “не можна” в поведінці. Дитина прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове.

У другій групі перелічені психологічні особливості шестирічних дітей, які ускладнюють процес засвоєння ними нового предметного змісту і прийняття норм шкільного життя. Дитина не може прийняти та засвоїти всі норми шкільної поведінки, часто порушує межі норм. Дитина прагне в усьому бути першою, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння. Вона часто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймає власні невдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків.

Психологи (Л.А.Венгер, Я.Л. Коломенський, В.С. Мухіна) у своїх працях розкривають характерні особливості дітей шестирічного віку:

1.  У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення.

2.  Для них характерна пізнавальна активність.

3.У шестирічок переважає недовільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює.

4. Це час інтенсивного розвитку пам’яті.

5.Шестирічки – і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграє важливу роль.

6.Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: “Я – хороший”.

7.Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основних мотивів поведінки.

8. У шестирічок почуття переважають над розумом. Їхнє життя це постійні хвилювання з кожного приводу.

9.Дітям цього віку не вистачає сили волі. Мотиви “хочу” і “потрібно” вступають у суперечність. Щоб зберегти гарні стосунки з дорослими, дитина інколи обманює.

10.          Працездатність у шестирічок є невеликою, тому для них необхідно створити особливий режим праці і відпочинку, використовувати індивідуальний підхід, постійний медичний нагляд. Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас.

11. Діти з готовністю виконують вимоги вчителя. Тому потрібно, щоб педагогічний вплив був спрямований на виховання моральних якостей особливості дитини.

12.Адаптація до нових умов – складний період для малюків. Вони напружені психологічно і фізично.

13. За даними досліджень, для шестирічок із нормальним розвитком характерною є висока розумова активність. Проте майже у кожному класі зустрічаються діти із затримкою розумового розвитку. З ними необхідно багато працювати і не ототожнювати їх із категорією розумово відсталих дітей.

14.Шестирічки люблять веселитися і пустувати. Це їхній природний стан.

15. Є категорія дітей із невротизмом, неврозом, неврозом страху, неврозом нав’язливих станів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїканням. Тільки особлива турбота вчителя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми в колективі сприятиме попередженню та подоланню їхніх негативних психічних станів.

16.У цьому віці вже є лідери: справжні і неформальні. Педагогу дуже важливо спрямувати дітей до справжнього лідера.

17. Звісно, велике значення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їхньому житті посідає гра. Усвідомлену мету шестирічкам найлегше побачити у процесі гри. Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідною школою соціальних відносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, а також співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей.

                                                 

Особливості організації роботи з шестирічними першокласниками

У чому має полягати зміст підготовки?

Щоб стати учнем, дитина, окрім засвоєння загально навчальних умінь, повинна досягти певного рівня психічного і соціально-морального розвитку, а саме:

•    уміти вчитися, тобто володіти початковими способами навчально-пізнавальної діяльності, прагнучи до їх вдосконалення і збагачення;
•        мати мотиваційну основу учіння, тобто хотіти вчитися;
•   мати достатню розвинену волю, тобто здатність мобілізувати зусилля для вирішення різноманітних завдань;
•     усвідомлювати свій суспільний обов’язок учня;
•    бути готовим жити в колективі; активно включитися в колективну пізнавальну й суспільно-корисну діяльність;
•     бачити себе очима товаришів, учителів, близьких людей і прагнути до самовдосконалення.

Певна річ, всі ці якості набуваються не відразу, а поступово, як наслідок цілеспрямовано організованої педагогом колективної діяльності дітей на кожному занятті.

Своєрідність організації життя.

Турбота про здоров’я – одне з найважливіших завдань в організації навчання першокласників. Цю думку неодноразово підкреслював у своїй праці В.О. Сухомлинський: « Я не боюсь ще раз повторити: турбота про здоров'я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітей протягом перших 4-х років навчання, то добра половина їх – про здоров'я».

 Психолого-педагогічні поради для батьків першокласників.

Для підтримання пізнавальної активності:

-                 заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;

-                 важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;

-                 уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість вихованців.

З метою запобігання формуванню негативного образу «Я» дитини бажано:

- уникати негативних оцінок дитини, результатів її діяльності;

- порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;

- не смикати дитину щохвилини, не говорити їй про її недоліки, не пригнічувати ініціативу дитини;

- не плутати поняття «хороша» і «зручна» дитина;

- прагнути, щоб кожна дитина в процесі ви ховання , спілкування з вчителем, батьками почувалася захищеною.

Пам'ятайте, що діти – не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина має право на реалізацію своїх потенційних можливостей на власну долю.