2-Є (спеціалізація ФІЗО) Методика навчання загальнорозвиваючих вправ дітей дошкільного віку

Методика навчання загальнорозвиваючих вправ

Методика навчання загальнорозвиваючих вправ дошкільнят різних вікових груп обґрунтована дослідженнями М.П. Мєтлова, Г.П. Лєскової, Т.І. Осокіної та ін. Для дітей молодшого дошк­ільного віку підбирають нескладні рухи, які не потребують чітко­го і точного відтворення всієї вправи в цілому, переважно іміта­ційного характеру. Більшість вправ виконується з вихідного по­ложення стоячи, деякі вправи для тулуба проводять з вихідних положень сидячи та лежачи на спині.

За формою підбирають вправи, які мають цілісні дії, конк­ретні завдання, з використанням посібників (кубики, брязкаль­ця, прапорці, стрічки) або імітаційні вправи. Так, діти, піднімаючи руки вгору, намагаються «зірвати яблуко з дерева», виконують нахили тулуба в сторони, як «маятник у годинника»; стрибають на обох ногах, як «зайчики» або «жабки». Все це створює ігрову ситуацію і спонукає до активних рухів.

Під час навчання молодших дошкільників загальнорозвиваю­чих вправ комплексно застосовуються наочні, словесні та прак­тичні методи. Спочатку вихователь називає вправу та пропонує дітям прийняти відповідне вихідне положення. Потім вправу по­казують і одночасно пояснюють окремі її елементи. Вихователь виконує вправи разом з дітьми. У процесі їх виконання вихова­тель дає малюкам рекомендації, які сприяють кращому засвоєнню рухів, розвитку у дітей почуття ритму та темпу. Кожна вправа повторюється не менше 4-6 разів, а стрибки - 12 разів.

Усі вправи засвоюються дошкільнятами шляхом багаторазо­вих повторень, під час яких вихователь оцінює їх. У більшості така оцінка індивідуальна і має позитивний характер. У дітей середньої групи значно поширюються можливості опорно-рухового апарата. Більша стійкість уваги, розвиток рухо­вої пам'яті, мислення дозволяють їм виконати нескладні рухи не тільки після показу вихователем, а й за його вказівкою. Вони краще орієнтуються у просторі і можуть зіставляти свої рухи з рухами інших дітей.

Значна частина загальнорозвиваючих вправ у середній групі виконується з предметами, які раніше не застосовувалися у мо­лодших групах. Зокрема, вправи з м'ячами, обручами, гімнастич­ними палицями та ін. Збільшується дозування вправ до 6-8 разів, а стрибків - до 16 разів.

Вихідні положення використовують більш різноманітні: час­тіше застосовують положення сидячи, лежачи на животі або спині, стоячи на колінах та ін. Поряд з імітаційними (образними) впра­вами поступово застосовують аналітичні вправи, у яких чітко виділяють окремі елементи. Наприклад, під час нахилу тулуба вперед торкнутися м'ячем підлоги; при присіданні розвести ко­ліна в сторони, тримати спину прямою. Вимоги вихователя щодо якості виконання вправ у цій групі підвищуються.

У старшому дошкільному віці загальнорозвиваючі вправи знач­но ускладнюються. У дітей покращується координація рухів, більш точними стають рухи окремих частин тіла, вони значно швидше переключаються з одного темпу на інший.

У цій групі діти виконують загальнорозвиваючі вправи не тільки за прикладом вихователя, але й на основі його пояснен­ня. Широко використовуються вихідні положення: стоячи на колінах, сидячи, лежачи. Обсяг імітаційних вправ зменшується, при цьому поширюються вправи з предметами.

Під час виконання загальнорозвиваючих вправ від старших дошкільників вимагають чіткого прийняття вихідних положень, правильного виконання рухів окремих частин тіла відповідно до показу та пояснення вихователя. Рухатися у заданому темпі в супроводі музики або підрахунку. Виконувати рухи виразно, відпо­відно до характеру музики. При виконанні вправ з предметами домагаються чіткості заданих напрямків у переміщенні предмета, чіткості вихідних, проміжних та кінцевих положень самого пред­мета, а також рук, ніг та тулуба. Кожна вправа повторюється не менше 8 разів, стрибки - 20 разів.

Діти підготовчої до школи групи виконують рухи чітко та впевнено. Особливо високої якості вони досягають у вправах під музичний супровід. У них розвиваються виразність та плас­тичність рухів. Вихователю потрібно змінювати амплітуду та темп рухів, застосовувати різноманітні вихідні положення, часті­ше виконувати вправи з предметами.

Запис загальнорозвиваючих вправ робиться відповідно до прийнятої в гімнастиці термінології. Вона повинна бути корот­кою; чітко відображати структуру рухів, підкреслюючи головне.

При записі вправи зазначають його назву, вихідне положення (для ніг, тулуба, рук), напрямок, його кінцеве положення, яке займає дитина після виконання вправи, та поєднання фаз дихання з частинами вправи.

Вихідне положення пишеться скорочено - в.п., цифрами по­значають рахунок. При записі вихідного положення запис даєть­ся у такій послідовності: спочатку положення тіла (якщо сто­ячи, то не пишуть), ніг, потім рук (рук з предметом), місцезнаход­ження предмета. Наприклад: повороти тулуба. В.п. - стійка ноги нарізно, руки на поясі. 1- поворот тулуба праворуч, руки в сторони (вдих); 2 - в.п. (видих); 3-4 - те ж саме ліворуч. По­вторити 8 разів.

Деякі терміни пишуться скорочено: основна стійка - о.с; права рука (нога) - пр. рука (нога); ліва рука (нога) - лів. рука (нога). При написанні вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи, на ко­лінах) там, де не зазначено, у якому положенні знаходяться руки, мається на увазі - руки внизу. Фази дихання (вдих та видих) пишуться в тому випадку, якщо потрібно звернути на це особливу увагу. При довільному диханні ніяких поміток не роблять.