4-Є Плавання (спеціалізація Фізо) Тема Попередження травматизму. Надання першої допомоги.

Попередження травматизму. Надання першої допомоги. 

Для попередження нещасних випадків і травм на заняттях необхідно дотримуватися наступних вимог й правил:

-        Проводити заняття в місцях, що повністю відповідають всім вимогам безпеки й гігієни. Місця занять обов'язково огороджуються, а дітям категорично   забороняється   запливати   за   межі   позначених   границь.

-        Підтримувати на заняттях строгу дисципліну. Не допускати неорганізованого купання й плавання, самовільних стрибків у воду й пірнання. Не дозволяти дітям штовхати один одного й занурюватися з головою у воду, сідати один на одного, хватати за руки й за ноги, стрибати назустріч один одному, голосно кричати, кликати рятуйте! коли не потрібно.

-        Вихователі повинні вміти плавати й надавати першу допомогу. Завідувачу закладом дошкільної освіти треба перевірити ці вміння.

-        Допускати дітей до занять з плавання тільки з дозволу лікаря.

-        Привчати дітей виходити з води по невідкладній необхідності тільки з дозволу викладача.

-        У місцях проведення занять мати обладнання для рятування потопаючих. Навчити дітей користуватися рятувальними засобами.

-        Не проводити заняття із групами (старший дошкільний вік), що перевищують 10-12 чоловік, при одному вихователю.

-        Проводити поіменний переклик дітей до входу у воду й після виходу з неї. Уважно спостерігати за дітьми, що перебувають у воді, бачити всю групу й кожного займаючогося окремо, бути готовим якщо буде потреба швидко надати допомогу дитині.

-        Забезпечити обов'язкову присутність медсестри або лікаря на заняттях.

-        З появою ознак переохолодження («гусяча шкіра», озноб, посиніння губ) вивести дитину з води, дати їй зігрітися (енергійні рухи, теплий душ, розтирання).

-        Не проводити заняття раніше чим через 40-60 хв після їжі.

-        Дотримуватися методично правильної послідовності навчання: забезпечити реалізацію принципів систематичності, доступності, активності, наочності, послідовності й поступовості, що прогресує наростанню фізичного навантаження.

-        Знати дітей, особливості характеру й поводження кожного, їхні звички, а також індивідуальні дані фізичного розвитку, стану здоров'я й спеціальної плавальної підготовки.

-        Дозволити дітям самостійно плавати тільки убік берега або уздовж нього.

-        Не зловживати можливостями дитини, не застосовувати вправи, які можуть викликати перевтому, не форсувати збільшення дистанції, що пропливається.

-        Стрибки у воду дозволяти дітям, що вміють упевнено триматися на поверхні води, у перевірених місцях водойм із достатньою глибиною.

-        Домагатися свідомого виконання дітьми правил безпеки занять. Роз'ясняти ці правила батькам, залучати їх до проведення занять і сприяти одночасному засвоєнню ними навичок плавання разом з дітьми;

-        Навчити дітей і дорослих користуватися підтримуючими засобами (рятувальними колами, дошками, тичинами).

-        Виховувати у дітей самовладання й почуття відповідальності за безпеку занять.

При дотриманні всіх запобіжних заходів можливість нещасних випадків при купанні й навчанні дошкільників плаванню практично виключається.

Перша допомога потопаючим. Навчаючи дошкільників плавати, треба пам'ятати, що навіть саме строге дотримання всіх запобіжних заходів і гарна дисципліна на заняттях не завжди дозволяють попередити нещастя. Під час занять можуть бути самі непередбачені випадки, на які педагог повинен швидко реагувати, не губитися.

Дитині, що терпить нещастя, потрібно кинути рятувальне коло, дошку з пінопласту або інші предмети, тримаючись за які, він зможе залишатися на поверхні води доти, поки підпливе хто-небудь із дорослих. Або, зачепивши плаваючий предмет мотузкою, його разом з дитиною підтягують до берега в безпечне місце.

Якщо дитина, захлинувшись, зникне під водою, треба діяти швидко, зберігаючи повне самовладання. Винести її на сухе місце, всіх дітей, що перебувають у воді, потрібно негайно вивести на берег, викликати лікаря швидкої допомоги. Потерпілому відкривають рот й очищають його від піску, мулу, слизу, води. Щоб видалити воду з дихальних шляхів, шлунка й рота, інструктор кладе дитину животом униз на зігнуте коліно таким чином, щоб його голова й ноги були опущені. Язик витягає з рота й прив'язує хусткою, марлею до підборіддя. Потім легко натискає на спину потерпілого або погладжує по спині зверху вниз, постукує або надавлює між лопатками.

Видаливши воду, дитину укладають на рівну поверхню на спину, закидають голову до упору й, ставши на коліна збоку, приступають до штучного дихання. Однією рукою втримують голову в закинутому положенні й затискають ніс. Іншою рукою підтримують рот дитини відкритим, надавлюючи на підборіддя. Потім роблять глибокий вдих, нахиляються над потерпілим і рівномірно вдмухують повітря йому в рот, штучно домагаючись у такий спосіб появи в нього вдиху. Видих відбувається в потерпілого за рахунок спадіння грудної клітки. У цей час інструктор робить черговий вдих, і знову вдмухує повітря в рот дитині. Чим молодше дитина, тим менше повітря варто вдмухувати. Тому не треба прагнути набирати повні легені повітря, а робити вдмухування як би з рота. Можна одночасно вдмухувати повітря в рот й у ніс дитини. У тому випадку, якщо щелепи його судорожно стиснуті й рот відкрити неможливо, штучне дихання продовжують із рота в ніс. Вдмухування повітря в ніс повинне бути енергійним. Голову дитини в кожному разі потрібно сильно закинути, інакше повітря потрапить не в легені, а в шлунок. Вдмухування рекомендується повторювати кожні 4-5 с.

Виконуючи штучне дихання, варто перевірити в постраждалої дитини пульс. Якщо він не прощупується, відсутній, то штучне дихання супроводжують масажем серця. Робиться масаж у такий спосіб: кисті рук кладуть одна на іншу долонями вниз на певну ділянку грудини (у дошкільників - між середніми й нижньої її третинами) і роблять 4-5 поштовхоподібних натиснень на грудну клітку; інтервали між натисненнями становлять приблизно 1 с. Надавлювати потрібно зверху вниз швидким і досить сильним рухом. Після 4-5 натиснень  на  грудну клітку виконують 1-2 вдмухування повітря в легені. Масаж серця в маленьких дітей треба виконувати з обережністю; надавлювати на грудину не занадто сильно й не всією долонею, а тільки лише пальцями.

Всі ці дії варто продовжувати до появи в дитини самостійного подиху або до прибуття медичної допомоги. Як тільки подих потерпілого остаточно встановиться, добре напоїти дитину гарячим чаєм, зігріти її .

При наданні першої допомоги необхідно зберігати повний спокій. Перші спроби привести дитину в себе можуть виявитися невдалими. Не треба впадати у відчай, бувають випадки, коли штучне дихання дає позитивні результати через значний час.

Для забезпечення безпеки занять варто пояснити дітям, як потрібно поводитися в різних неординарних ситуаціях. Якщо, наприклад, при виконанні різких рухів, перевтомі або за рахунок плавання в холодній воді зведе ногу, почнуться судороги, то необхідно відразу ж перестати працювати цією ногою, стати на дно й розтерти зведений м'яз, по можливості розслабити ногу.

Буває, причому досить часто, що вода попадає у вухо, через що виникає неприємне відчуття глухоти. У цьому випадку треба вийти на сушу і як варто витерти вуха рушником. Якщо вода все-таки залишиться, можна зробити кілька підскіків на одній нозі (на правій або на лівій залежно від того, у якому вусі вода), злегка нахиливши голову набік.

У випадку, якщо дитина поперхнеться водою, йому треба зупинитися, відкашлятися, а потім зробити кілька глибоких подихів. При цьому дитину можна злегка поплескати по спині, заспокоюючи й підбадьорюючи.

Безпека дітей під час занять плаванням багато в чому залежить від дорослих. Їхній прямий обов'язок - огороджувати дітей від можливих несприятливих випадків на воді.